середа, 12 грудня 2012 р.

Ландшафтний дизайн



       Місто в ранці біжить. Біжить з однією думкою: встигнути. Воно утворює живі ріки на тротуарах і водовороти на майданах. Воно заплигує в громадський транспорт і кидається під колеса автівок на пішохідних переходах. Єдине слово, що лунає в потоці людей   -вибачте, вибачте, вибачте…. Ранок у будні -  той час, коли місто взагалі не думає, воно навіть не вітається, воно мріє встигнути, хоча б в останню секунду.
      Одного дня, посеред вранішнього хаосу неквапливо йшов чоловік. Під його ногами стелився кленовий лист.  Той чоловік ніс документ в одну із державних структур на підпис.  Я точно знаю , що він не спішив і в нього було з годину часу, щоби подолати пів кілометра до відкриття віконця для прийому документів. Я навіють знаю, що у нього було в думках і що по обіді він пройде ще раз цим шляхом за підписаним документом. То був я.
      На розі центрального проспекту і Виконкомівської вулиці, біля гастроному, мою увагу привернули четверо людей, котрі теж випадали з ритму ранкового руху міста.  Два молодих робітники у красивому спецодязі з гучними написами на спині  Віртуози ландшафтата дві жіночки середнього віку.  Жіночки вели між собою бесіду, а вірніше бесіда була схожа на монолог. То був монолог ландшафтного дизайнера перед директором магазина.  “ Ми вигідно відрізняємось від своїх конкурентів. У нас працюють тільки професійні ландшафтні дизайнери відповідного рівня та престижною освітою …  Для кожної ділянки ми розробляємо індивідуальний, неповторний проект ландшафтного дизайну  У вашому магазині вхід поміж квітників з південного сходу. Це, по феншую, - запорука надійного привертання матеріальних благ і фінансового підйому... Фахівці студії ландшафтного дизайну з радістю звільнять Вас від турбот  Директор магазину, професійно оперуючи термінами  – “залишок на складі”, “дефіцит”, “дозвіл”, явно не встигала осмислювати сказане.  Оцінюючи майстерність дизайнера в умілості переконати биту життям радянського і пострадянського часу  “торгівку “,  пішов далі в справах.
      За годину, на зворотньому шляху,  вже спостерігав за дивом створення ландшафтної композиції на двох квадратних метрах. Молоді люди у красивих комбінезонах з гучними надписами Віртуози ландшафтастаранно висаджували іриси і декілька кущів самшиту. Вони старались працювати акуратно, підсипали польських добрив у лунки. То не важливо, що кореневі шийки самшитів були вище рівня ґрунту, - важливо те , що виглядало все як якесь надзвичайне дійство.
     В день місто заспокоюється. Відмітившись на робочому місці й віддихавшись від ранкового спринту, живі ріки втрачають швидкість. Місто вже не так спішить. Воно ходить  у виробничих і власних справах, сигналить у пробках… Місто живе своїм повсякденним повноцінним життям .
      По обіді того ж дня, по жовтому кленовому  листу,  повторював ранковий маршрут з метою отримання підписаного документа.  Біля відомого гастроному два робітника у неелітному спецодязі, старанно, на дві поліетиленові підстилки, викопали рослини і вийняли з клумб грунт.   Їх займав ретельний  пошук у клумбах дротів, які, очевидно, забули вчасно зєднати…
      В переосмисленні основ ландшафтного дизайну і феншуя,  провів час на шляху до установи. В голові крутились терміни, якими ландшафтний дизайнер сипала перед директором магазина – дендроплан, посадкова відомість, розбивочне креслення, балюстрада” , видова точка”,  декоративність”, ландшафтна композиція”… Я намагався помістити усі ці почуті терміни на двох клумбах площею у два квадратних метри, обабіч сходів до гастроному.
      Зворотній шлях подарував мені  четверту дію цієї міні вистави…  Два працівники в неелітному спецодязі ретельно підмітали навколо двох клумб… у яких були висаджені іриси та декілька кущів самшиту з правильним рівнем знаходження корневої шийки відносно ґрунту…
      Такі події дійсно відбувались одного осіннього дня двотисячного року біля гастроному Екатерининський, на розі центрального проспекту та Виконкомівської вулиці. І ті дві клумби, пересаджені електриками, мали гарну декоративність та добре росли


пʼятниця, 7 грудня 2012 р.

Небо в Дніпрі



Небо упало в Дніпро.
Зорі лежали на порогах під водою.
Сірий мокрий дощ гасив по хвилях  одинокі відблиски берегових вогнів.
Ніч вкрала скелі, дерева, річку, небо, зорі, і принесла дощ, що переходив у мокрий сніг.
Дніпро із зорями в серці, вкритий небом, лежав під дощем.
Лише маяк на Кодацькім порозі вперто крізь морок посилав своє світло, котре крала мокра ніч.
Він, як кинутий солдат, до останнього виконував наказ: указував баржам шлях до вирію – до теплої води.
Важкими льодяними краплинами по небу в Дніпрі йшла від нас Осінь.
Важкими крижаними сніжинами по небу в Дніпрі йшла до нас Зима.