День довкілля

Дерево прийшло до світла ночі,

дерево зросло до вітру,

дерево зорю ловило...

Дерево ставало небом

(І.Сокульський)

середина 1800-х років. Єлисаветград ( Кіровоград) ( мова оригіналу)

Генерал Сакен очень любил, или показывал, что любит хозяйство и в особенности стремление к разведению лесов и посадке деревьев. Конечно, все подчиненные это знали и старались угодить ему в этом. Вот, едет однажды Сакен по волостям. Приезжает в одну и видит, что на улице селения рассажены небольшие деревца тополей и укреплены трехугольными подставочками, окрашенными зеленою краскою.

- Ах, боже мой! Как это хорошо! Где волостной командир? ..

- В поле, - отвечает ему первый попавшийся поселянин.

- Скажи, любезный, давно посажены эти деревца?

- Нет, недавно, только перед приездом вашего высокопревосходительства.

- И скажи, любезный, примутся они? ..

- Примутся, ваше высокопревосходительство.

- Все примутся? . .

- Все примутся!

- И скоро, думаете, примутся?

- Скоро... Вот, как выедете из селений, то дня через два все и уберутся...

-Как уберутся?.. - Пробует деревца, а они все при малейшем усилии вынимаются, как посаженные на несколько дней, без корней, только для показу, для обмана, в виду ожидавшегося приезда генерала Сакена. Что было последствием этого - легко предугадать!..

(Із спогадів Достоєвського Андрія Михайловича)

    День довкілля через півтора століття. 

   З приходом весни оживає все в навколишньому світі. Починає дзвеніти струмок, розповідаючи свої зимові сни мурашнику, що виріс біля нього. Проростає трава, перетворює темну землю на килим пишно-зеленого кольору. Повертаються птахи з вирію і з завзяттям лаштують собі гнізда, співають пісень. Подекуди оживають працівники комунального господарства. Вони метушаться по зеленому килиму, збирають папір, склянки, поліетилен і різне сміття, яке викинули їх земляки.

    У цій метушні настає весняне свято всього людського племені — День довкілля. За день до нього їдуть автомашини до лісорозсадника, розживаються молодими деревцями. А в саме свято, з самого ранку з усіх установ, як вранці мурашки з мурашника, виповзають назовні службовці. Із завзятістю і наполегливістю риють ямки, позують зі вставленими в ті ямки саджанцями перед фотокореспондентом газети. Після максимум години наполегливої праці вже розкладена у молодому гайку скатертина, на якій красуються харчі і щось міцне. «За довкілля!», «За чисте повітря нашого міста!», «Хай шумлять гаї, посаджені нами!» — лунають один за одним тости...

    Після цих тостів залишаються деревця сам на сам із життям. Як писав Дарвін, відчувають безпосередньо на своїй долі природний добір. Проходять якось миттєво весняні дощі, вступає у свої права літо. Земля стає сухою, повітря — жарким, а сонце — спекотним. Берізки і дубки, горобини та липки, згортаючи молоді листочки, дивляться на установи, де за вікнами сидять люди, ті, що їх саджали. Сидять під кондиціонерами і не переймаються їхньою долею. Читають рецепти, як схуднути, не вилазячи з-за столу. Сумно рахують калорії у з'їденому і дивляться у вікно. А деревця з останньою надією дивляться в ті вікна з другого боку і помирають стоячи.

Якби хоч тисяча саджанців виживала за рік, а висаджують у кілька разів більше, то за останні п'ять років були б гаї з птахами і тінистими алеями, з чистим повітрям.

Можливо, нам і не цікава доля тих саджанців. Для їхнього подальшого життя бюджету не передбачено. А вся любов до зелених насаджень міста — то тільки слова з трибун, промови з піднятим келихом на День довкілля. Статті і фото партійних лідерів та владних людей у пресі. Доцільно б перенести це свято з відтворення навколишнього середовища на осінь. Тоді природа поливатиме сама деревця, допомагаючи їм зачепитися за життя. А навесні зробити День чистої вулиці. Навіщо ж на вірну загибель садити саджанці навіть за бюджетні кошти. Та й діткам дурний приклад роботи завідомо без результату і на погибель живого.

   Як красиво звітують про виконану роботу і списані кошти бюджетні та громадські організації, партії... Співають по телебаченню і радіо, пишуть колонки в пресі, дають інтерв'ю. Невже заради піару можна принести в жертву тверезий розсуд?

   Якось на День довкілля в одній зі шкіл спостерігав, як учень задав запитання вчителю:

— Леоніде Івановичу, а чому ми на цьому місці вже четвертий рік садимо дерева?

   Учитель замислився і вдав, що не почув цього запитання...

   Гаї, як і курчат, теж рахують восени.

2008 рік.