Миттєві словесні фотографії (Україна 1)

   Дід Степан пів століття рибалив на Лоханському і Звонецькому порогах Дніпра. Бувальщини, легенди, приказки, прикмети ті що він знав  та власні його роздуми заслуговували на найвищу увагу.
   Домовився зі знайомими журналістами часопису про написання матеріалу про нього. За пару тижнів після того, як вони повинні були в нього бути мав з дідом Степаном діалог:
- У Вас історики були?
- Га!
- Журналісти по історії  розпитати повинні Вас були?
- Га!
- Два молодих хлопці з газети  про життя в берегових селах розпитували?
- А…!
- На диктофон Вас писали?
- Писали …! Були ...! Розпитували …! Два…!
- І що Вам не сподобалось що такі характеристики?
- Два…! Надрукували в газеті…! Слова мої, а текст не мій…!

(Між Лоханським і Звонецьким порогами на лівому березі Дніпра є село Діброва)

---------------------------------------------------------------

- Бабусю, ви місцева?
- Ні. Я пришла, заміж вийшла в це село.
- Коли?
 - 60 років тому.
- Так ви місцеві!
- Ні я прийшла в це село.

(Село Стеблянки біля Лебедина на Сумщині)

----------------------------------------------------------------

- Васильовичу! Коренева шийка на правильному рівні, ґрунт ущільнений, …
- Ти знаєш молодий чоловіче яке саме головне словосполучення в реченні “Посадити дерево”?
- Яке?
- В  реченні “Посадити дерево” головне словосполучення “Поливати два роки”.
Ото ж. Головне словосполучення може бути не написаним в реченні,  а прочитуватися в нім.

(В межах міста Дніпро є колишнє село Краснопілля. )

--------------------------------------------------------------------------

    Ці миттєві  фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.