Це
філософія її життя. Вона розуміє їх, а вони — її. Мандрують своїм світом. І
повірте: їхній світ не найгірший серед інших. У ньому немає політики й
серіалів, злоби та хитрості. Він наївний, із дитинством у душі й зморшками на
обличчі. З вірою, що не обмануть.
Вона
пасе кіз… Вона їх чує, і вони чують її. Непродане молоко відносить у дитячий
садок. Там серйозне панство ходить із чашками й козячим молоком на губах. І те
серйозне панство знає на ім'я усіх її кіз. У її душі немає жадібності й
заздрощів. Така проста і щира філософія її життя.
Її
світ блукає степом між приїздами шістдесятирічного сина. Кожної суботи вона
стоїть біля двору і виглядає рейсовий автобус. Після господарських робіт вони
вечеряють і довго гомонять. На ранок вона з козами проводжає його. І знову
чекає.
Вона
пасе кіз. Вона йде з ними осіннім степом назустріч зимі. І будуть вони
зимувати. І будуть виглядати у вихідні дні автобус. І будуть із сином
господарювати, вечеряти, а на ранок його проводжати.
За
зимою прийде весна. І піде вона з козами в степ. Своїм світом, не чужим.
Вона
пасе кіз…
