вівторок, 26 вересня 2017 р.

Серед війни

     Лютий 2015 року. Заграви на Дебальцево і Горлівкою. Бахмутський степ під Гольдміським. Кодемський блокпост. Степовою дорогою з Зайцевого  прийшов юнак. Сільський хлопчина років вісімнадцяти. Типовий хлопець для свого віку. Одне що в нім привертало увагу, то це очі виплаканих сліз. З осторогою він розповів мені, що три дні тому батько пішов з дому і він обійшов декілька сіл в його пошуках. Був у майже у всієї далекої і ближньої рідні, знайомих. Нема його і телефон його не відповідає. Просив дозволу пройти в село, що поряд з блокпостом до далекого родича …

    За півгодини до блокпосту з Кодеми йшли дві людини.  Син лівою рукою котив велосипед а правою, обійнявши за плечі  пяного батька, вів його додому.  В сльозах щасливий син і пяний від безвихідності в житті посеред війни батько. 
    Я дивився вже їм в слід і в думках сподівався, що не буде артобстрілу у них на шляху.