субота, 9 грудня 2017 р.

Лютий 2015 року.

    Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.
З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли і мовчали. Я запитував, а вони стояли і мовчали.
    ... Послав сержанта підібрати цивільної одежі їм. Запросив  поїсти і зігрітись. Вони  мовчки дивились на мене. Боятись їм уже після вього, що бачили в цих степах, нема чого. Але ж стоять і мовчать.
    ... Послав солдата харчів сумку зібрати їм. Скільки вони пройшли? Скільки їм ще йти? Можливо до рідні чи знайомих в якесь тут село? А що в них там сталось- то видно без догадок по загравам та чути по гуркоту канонад. 
   Сержант надівав дитині теплі в'язані шарпетки. Жіночка мовчки дивилась на дві сумки біля своїх ніг, на село, на мене. Я підійшов до хлопчика і дав йому цукерок. Він взяв їх в жменьку і відразу віддав жіноці. Я миттєво глянув на неї, але не вспів навіть запитати, як почув її слова:
- Він знає, що продукти треба поділити так, щоб як найдовше хватило.
.....
    Літня жінка і маленький хлопчик йшли в Кодему, а далі на Семигір'я. Йшли замотані в одежину, котру вдалось підібрати.  Десь там у них була рідня. Яка їх доля? Хотілось би, щоб життя їм посміхнулось хоч невеличкою посмішкою.
    Все що міг зробити -то це зателефонувати одному з жителів вулиці, до котрої вони йшли.

- Це Бродник.  Є особисте прохання. Вийдіть на вулицю, перехватіть жіночку і дитину. Відігрійте їх ...

( Із записок пана Бродника)