Теплого
осіннього вечора в колгоспному саду закінчилася розширена нарада фахівців
господарства. Душа голови колгоспу була в доброму гуморі й літала поміж стиглих
яблук у кронах дерев. А коли вона прилетіла до альтанки, де вечеряло тіло
Василя Мусійовича, то він попросив залишитися молодих фахівців для бесіди.
Старші спеціалісти раптом непомітно зникли. Ми ж повсідалися колом біля голови.
Після
ліричних відступів про власні молоді роки Мусійович почав розпитувати про наше
бачення своїх перспектив у господарстві.
-
А розкажи, Петре, як ти бачиш своє майбутнє? — звернувся голова до механіка
садової бригади.
-
Хочу стати завідувачем центральної ремонтної майстерні.
-
Добре, Петю. Ми Івана Йосиповича піднімемо до головного інженера. А ти старайся
— і тоді займеш його місце.
У
Петра загорілися очі, і задоволено засяяло обличчя.
-
Ну а ти, Юрку, як думаєш жити? — звернувся до мене, молодого бригадира саду,
голова.
-
Наберуся досвіду і мрію про посаду головного агронома.
-
Сміливо. Правильно. У нас Локтіонович уже й так на пенсії.
Слова
голови змусили мене відчути себе вже майже на тій посаді.
-
Іване, що ти надумав? Не вік же тобі помічником завідувача птахоферми бути.
Женитися треба і рости.
-
На третьому відділенні хочу керуючим стати, як Гнатович вийде на пенсію.
-
Справишся?
-
Не святі горщики ліплять. Підвчуся.
-
Я тебе за рік переведу до нього обліковцем, вчися в нього, бригаду вивчай.
Потихеньку
підійшла черга і до комсорга колгоспу, мого тезки Юри.
-
Як, Юрку, ти себе бачиш у майбутньому?
-
Я, Мусійовичу, колгоспом керувати хочу. Вас зміню, як на пенсію йтимете за пару
років.
-
А парторгом не хочеш бути?
-
Ні. Я головою хочу бути.
Посиділи
ще, погомоніли та й розбрелися по домівках.
Колгосп
— справа копітка: з рання та до вечора. Всі поринули у виробничі клопоти. Якось
і бесіда та з головою підзабулася. Та десь за місяць, заскочивши до контори,
побачив красиво написаний плакат на дошці оголошень: “Вітаємо секретаря
комсомольської організації Юрія Петровича Максименка з призначенням його на
посаду інструктора обкому комсомолу! Бажаємо успіхів на новій посаді”.
Великим
стратегом був Василь Мусійович у кадровій політиці.
