Фея мудрості не завжди була такою старою. Колись вона була
стрункою, легковажною та замрійливою дівчиною. Дуже часто її вчинки були
необдумані та сміливі. І мудрість її була така, яка була. А коли пройшла весна в голові - то мудрість феї стала така, яка є... І нинішня мудрість, заперечуючи
ту, минулу, готова з нею
помінятися місцями, не вагаючись ані миті…
… помінятися, щоб не замислюватись так часто, і не заважати своїми порадами
іншим. Щоби бігти серед польових квітів,
сміятися, кричати й радіти без причини. Умитися в холодному джерелі й упасти у трави обличчям до неба. Посміхатися
сонцю і хмарам. Танцювати під дощем босоніж. Купатися в озері під зоряним небом.
Змагатися з виноградною лозою у стрункості стану. Знати, що весь величезний Світ міститься у
твоєму невеличкому доброму Серці. І в
тім Світі немає страху, і після темної ночі обов’язково настане день. Дівоче
щастя найсвітліше і вище від неба. І той
леґінь стрункий і вродливий…
…не міняється. Нічого не міняється. А як же ж хотілося легкості, радості, кохання
до нестями!… Не міняється. Одна тільки
мудрість. І ніхто не знає, як же складно Феї
жити з мудрістю.
А може, якось, хоч на годинку, приспати мудрість, і – під
дощем , між польових квітів, з піднятими до неба руками?…
