Попереду
їхала автівка. Її впевнений рівномірний рух зі швидкістю 80 кілометрів на
годину та серйозна комбінація літер у номерному знаку підкреслювали серйозність
транспортного засобу. Рухався за цією автівкою, не наважуючись обігнати
компанію, котра в ній їхала.
За
кермом був літній пан. Враховуючи стан автівки, характер руху та кашкет на
вісім клинців, він, найімовірніше, був пов'язаний з технікою у своїй минулій
професійній діяльності.
Першою
пасажиркою була його бабуся. Її хустина була зав’язана так, як бабусі
зав’язують хустини в дорогу. Тобто для виходу за хвіртку двору і далі.
Другою
пасажиркою була коза. Її бабуся міцно обіймала. З чого можна було зробити
висновок, що козу щойно купили або ж везуть до породистого парубка.
Все
ж я наважився повільно обігнати їхній транспортний засіб. Коли обганяв, то
киванням голови чемно вітався з літними паном і пані та їхньою козою…
Їхав
і уявляв, як на краю двору дідусь складає сіно, біля літньої плити порається
бабуся. На галявині випасається коза з козенятами. А біля воріт стоїть їхня
червона автівка з крутими номерами.
2010 (Шлях між Кременчуком і Градижськом. Полтавщина.)
----------------------------------------------------------------------- Хіба я оповідач? От дід мій був оповідач! Йому навіть кума вірила.
(2016 рік. Опішня. Полтавщина)
Отець Іван благословляє панство на сінокіс. В цьому дійстві – важливість сінокосу для господарств і прохання відсутності дощів, щоб заготовити якісний фураж. В цьому дійстві згуртованість громади.
А ще це фото зроблене в один з останніх років коли косили косами. Коли вечорами в кожному дворі господарі ладнали інструмент на наступний день. Коли клепали коси то замовкало все живе в селі, навіть птахи затихали. Навіть Черемош притихав. В тому дзвоні переплітались віки, мовою дзвону сталі говорили з пращурами, поставало перед очима прожите життя.
(2011 рік. Криворівня. Франківщина.)
Ці миттєві словесні фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.
