Майже
порожня зала бібліотеки університету.
Серед читачів, в дальньому кутку, наполегливо працює пан середніх років. Його
цікавлять події початку 1900-х років у нашому місті. Навколо нього розкладені
підшивки старих газет початку минулого століття, книги. Періодично він
підіймається сфотографувати потрібні статті в газетах і знов поринає в читання.
Відходить до сусіднього столу працювати за комп'ютером, знов повертається до
газет початку 1900-х років. Він готує матеріал для монографії, а можливо надалі
й дисертації про події сторічної давнини у нашій місцевості. Нарешті він
зупиняє працю, щоб перепочити, підходить до вікна і розглядає двір
університету...
У
своєму ноуті я відкрив сторінку новин сьогодення. Пробіг очима по заголовках
новин і уявив такого ж історика майбутнього. Котрий буде писати історію на
основі розкритих переді мною новин через сто років. І той історик буде
сперечатись з іншими істориками. І можливо вони будуть приходити до консенсусу
в якихось питаннях. І історія буде така, яку вони напишуть на основі цих новин,
що розгорнуті на екрані мого ноута. Я став уявляти варіант історії сьогодення
на основі інформації в нинішніх мас-медіа. І чомусь здавалось, що через сто
років писатиме нашу історію не історик. Її писатиме на основі цих матеріалів
психіатр.
