Миттєві словесні фотографії 8

    Як заграли та заспівали Подоляночку... І сльоза текла по щоці. І душу розвернуло. І гаманець у футляр бандури поклав.

(Хотинський замок. Хотин)

----------------------------------------------------------------------

- Що Григоровичу мовчиш?
- Ой Савич! Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні…

(Картинна галерея. Яготин)

---------------------------------------------------------------

  Серпень 2013-го. Дніпро. На розі вулиці Шинної й Запорізького шосе є велика крамниця гуртової й роздрібної торгівлі канцтоварів. В черзі я і два пани (мого віку) з дрібними покупками. Попереду нас з кошиком  молода людина років десяти. В кошику шар в 5-6 см - ручок, олівців, гумок і інших дрібниць. Все було б нічого. Та практично  усі товари в одиничному екземплярі. Враження, що двох однакових олівців, гумок, ручок, ... нема. Штрих-коди важко  зчитаються на дрібному товарі. Продавчиня уважно  рахує ...

   За цей час у молодої людини ми розпитали як він навчається, хто в нього вчителі. І навіть самі перейнялись деспотичністю їх мовниці, суворістю математички та добротою вчителя праці. Можливо у трьох панів з черги це було найприємніше спілкування за день.

(Крамниця на розі вулиці Шинної й Запорізького шосе. Дніпро) 

----------------------------------------------------------------------------

  Ці миттєві словесні фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

Миттєві словесні фотографії 7

  В одному монастирі є фреска. Можливо у художника було своє бачення прочитання Святого Письма. А можливо він щось знав те що тримають в таємниці. Він то набагато раніше за нас жив. )

(Флоренція. Санта Марія Новелла.)

------------------------------------------------------------------

  Троє навстоячки в човні. Не зважаючи на хвилі чоловіки мого віку міцно стояли на ногах в човні й вправно працювали веслами.
   Бачив їх пару годин тому на причалі острова Торчелло. З того часу вони вже пройшли півтори милі від острова і ще очевидно скільки ж їм йти. Спершись на поручень катера дивився на них і по білому заздрив – я не те що на хвилях, а і на рівній землі не можу так стояти впевнено як вони в човні серед лагуни.

(Венеціанська лагуна)

-----------------------------------------------------------------

    За містком перед церквою Сан-Канціано на стінах крайньої будівлі  висять два гачки. Сумна їх історія. Пов’язано з покараннями за злочини в раннє середньовіччя і середньовіччя.

    В роздумах спостерігав як деякі люди котрі проходять мимо доторкуються до них рукою. Одні не зупиняючись а інші на мить затримавшись.  

    В одних придання було що вони приносять удачу. Чому дотик до них приносить удачу? Можливо,  що тому, хто до них торкнеться, пощастить ще жити? В інших придання що вони пам’ятають що жити треба по закону. Можливо й інші придання є - чому треба доторкнутися до гачків з дуже сумною історією. Кожен хто доторкався до гачків мав свій забобон.

( Венеція. Район Сан Поло.)

--------------------------------------------------------------------

   Ці миттєві словесні фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

Миттєві словесні фотографії 6

   Попереду їхала автівка. Її впевнений рівномірний рух зі швидкістю 80 кілометрів на годину та серйозна комбінація літер у номерному знаку підкреслювали серйозність транспортного засобу. Рухався за цією автівкою не наважуючись обігнати компанію котра в ній їхала.
За кермом був літній пан. Враховуючи стан автівки, характер руху та кашкет на вісім клинців він більш все був пов'язаний з технікою у своїй минулій професійній діяльності.
   Першою пасажиркою була його бабуся. Її хустина зав’язана так як бабусі зав’язують хустини в дорогу. Тобто для виходу за хвіртку двору і далі.
   Другою пасажиркою була коза. Її бабуся міцно обіймала. З чого було можна зробити висновок козу щойно купили або ж везуть до породистого парубка.
   Все ж я наважився повільно обігнати їх транспортний засіб. Коли обганяв то киванням голови чемно вітався з літними паном і пані та їх козою …
   Їхав і уявляв як на краю двору дідусь складає сіно, біля літньої плити порається бабуся. На галявині випасається коза з козенятами. А біля воріт стоїть їх червона автівка з крутими номерами.

(2010 рік. Шлях між Кременчуком і Градиськом. Полтавщина.)

-----------------------------------------------------------------------

  Хіба я оповідач? От дід мій був оповідач! Йому навіть кума вірила.

(2016 рік. Опішня. Полтавщина)

----------------------------------------------------------------------

   Отець Іван благословляє панство на сінокіс. В цьому дійстві – важливість сінокосу для господарств і прохання відсутності дощів, щоб заготовити якісний фураж. В цьому дійстві згуртованість громади.
   А ще це фото зроблене в один з останніх років коли косили косами. Коли вечорами в кожному дворі господарі ладнали інструмент на наступний день. Коли клепали коси то замовкало все живе в селі, навіть птахи затихали. Навіть Черемош притихав. В тому дзвоні переплітались віки, мовою дзвону сталі говорили з пращурами, поставало перед очима прожите життя.

(2011 рік. Криворівня. Франківщина.)

---------------------------------------------------------------------

   Ці миттєві  словесні фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.