Весна 2022 року. “Інтернаціоналісти-антифашисти” підходили до села на Слобожанщині, щоб звільнити його від спокійного життя. Оскільки до “неонацистів” відносилося майже всі люди села то вони вимушені були покинути його. Одною з останніх покидала село одинока літня жінка. Провідавши могили чоловіка й сина, котрий загинув на війні декілька років тому, зібрала дома речі котрі могла нести в руках. Налила багато води в ночви й відра, відкрила сінник та відв’язала тільну корову. З тими торбинками пішла на захід.
Вересень 2022 року. Рідне село з котрого вигнали освободітєлєй. На дворищі з порушеним будинком і ледь якось вцілілою літньою кухнею серед села де без пошкоджень була лиш невелика частина будівель стояла літня жінка. В цьому селі жило і поховане не одне покоління її рідні. В цьому селі вона прожила вік. Крім цього порушеного дворища майже знищеному селі у неї нічого нема. Що робити?
З-за сараю з городу на дворище вийшла корова з телятком…
Серед того що можна назвати дворищем стола жінка котрій на плече поклала голову Квітка, а поряд стояло телятко.
- Де ти ходила і як ти ховалася? Як ти дочекалася своєї господарки? Будемо Квітка жити тут. Раз ти сама вижила то і разом виживимо. Підремонтуємо літню кухню та будемо зимувати.
... маленьке-Велике мега щастя серед страшної війни.
P.S. Москалький герб виглядає так - на пральній машинці сидить двоголова птіца міцно вчепившись кігтями в неї. В одному дзьобі тримає електричний чайник, а в іншому мобільний телефон украдений в кишені убитої людини. І все те в крові й освячене їхнім православієм.
