неділя, 24 листопада 2013 р.

Дві історії

     По обіді другого дня  науково-практичної конференції Економічна еффективність розвитку фермерських господарств регіону”  з доповіддю виступав аспірант університету. В своєму виступі аналізував діяльність колгоспів і радгоспів, поринув в історію перших років Незалежності. Розповідав про законодавчу базу і виділення сільгоспугідь для створення перших фермерських господарств . Я намагався уважно слухати, але  в думках переносився в ті часи.
       Перші роки восьмидесятих.  Десяток років, як Василь відслужив в армії  і працює механізатором. Трактор, важка праця, поле, сім’я, горілка. А як же без оковитої. Оковита- то гріх. А грішними управляти, як ніяк, а легше. От і стояли ящики горілки в кінці посівної, в кінці жнив, прополки, оранки. В кінці чого тільки вони  не стояли. Стояли так часто в часовому проміжку, що інколи не можливо було й прохмелитись.
      Завідував тими ящиками парторг колгоспу. Ті ящики щільно вписувались в ідеологію управління. Випив, пошумів, дільничний акт поклав на стіл писати, а тут і парторг. Справу залагодив, і вже в нього є боржник. А гріховний боржник - справа потрібна в колгоспному житті, то  не вільний гордий степовик, а невідмовний раб.
       Ото ж, якось після років десяти праці у Василя появилось бачення своїх перспектив, відмінне від парторга. Одним словом, лінії їх уявлення Василевого майбутнього не сходились, а потихеньку почали перетинатись і ,навіть, стали перпендикулярними.
       Кинув Василь пити, а  потім і трактор колгоспний теж кинув. Влаштувався кочегаром в будинок культури. Працює позмінно. Час вивільнив. В господарстві почала подавати голос друга корівка, за нею вівці і інша живність. Благо хата крайня, за нею толока і став. Працює Василь вдома, по полям після комбайнів збирає кукурудзу і сонях . По вихідним до райцентру харчі продавати возить, в заготівельну контору здає. Дворище розбудовує. Хату перекриває.
       І така злоба по «політічєскім» мотивам засіла в душі парторга, що він з усією своєю комуністичною свідомістю почав боротись з цим буржуазним проявом на тілі колгоспного соціалізму. За його наполегливими проханнями був змінений проект газифікації села і вже трубопровід пройшов не за городом Василя, а по краю його городу, тим самим позбавивши його декількох соток землі. За Василевою хатою на толоці був наділена ділянка.   Односельчани не хотіли брати ділянку, тому на ній побудований був будинок для молодих фахівців. Важче стало Василю. Переглянув він, щоб менш залежним бути, спеціалізацію домашнього господарства. Бджіл завів. Гусей і качок, щоб на воді росли.
       Та чорні полоси в житті змінюються на білі , а коли не на білі, то хоч на сірі. Пішов парторг на підвищення в райвиконком. Полегшало Василю. Родичі в селі Василеві і парторгові перемирились після ідеологічного протистояння.  Дітей вчив, господарство вів.  Жінки чоловікам за приклад в селі почали його приводити. Одним словом, стояв Василь міцно навіть в період розвалу Радянського Союзу.
        В аудиторії почали обговорювати цифри виведеної на екран таблиці. Там порівнювалась врожайність перших фермерських господарств і колгоспів району в 1993-1995 роках.  Показники були разючі. Вони фіксували миттєве економічне диво і передсмертні судороги старої системи господарювання.
         Я знову поринув в спогади. 1993 року виділили з сільгоспугідь землі для перших фермерів. Народ сперечався, багато хто хотів спробувати почати господарювати. Та на їх превелику жаль, фермерами стали чужі  люди, крім однієї жіночки. А за толокою фермерувати стала якраз та єдина односельчанка - теща бувшого парторга. Правда в тому полі її ніхто так і не бачив, а от агронома на ділянках нових фермерів бачили частіше ніж на колгоспних. Та і що гріха таїти, кожен новий землевласник мав достатньо влади.
      Поїхали по  наділу парторгової тещі  колгоспні трактори, обробляючи землю. Повезли до елеватора автівки зерно з її лану і не тільки. Був врожай того року в колгоспної половини того поля 23 центнера з гектара, а в  фермерші на її половині поля 46 центнерів з гектара. І показники з собівартості такі, що дикому капіталізму і не снилось!
        Від спогадів до аудиторії мене повернуло питання
-       Юрій Миколайович, запитання є у вас?
-       Вам не здається, що в собівартості фермерської продукції частина затрат понесена колгоспами і радгоспами?
-       Ні. Таких даних нам не вдалось достатньо зібрати для аналізу.
-       Дякую.
        Дійсно. Ні  фермери , а ні голова з агрономом в суд на себе не подали. Документа нема – значить цього не було.
         Покотився час. Хтось вижив з тих перших фермерів, хтось ні. Прийшли фермери другої і третьої хвилі. Їх ментальність вже відрізнялась від фермерів першої хвилі.  Сильніші господарства протримались довше, а слабші розпались швидше. Може час такий прийшов. От тільки ті господарства остаточно знищували ті хто роками воював  з такими як  Василь.
       Знов до аудиторії мене повернув голос наукового керівника аспіранта:
-        Представлена робота глибоко аналізує і показує реальну картину….

P.S.
   Парторг господарства, дослужився в районі до голови райвиконкому. Назбирав нерухомості в райцентрі, здає в оренду. Вийшов на пенсію. Став дуже віруючим християнином.

   Василь. Прикупив крайню хату від толоки для сина, що збудував парторг. Назбирали з сином паїв колгоспних майже двісті гектар. Допомагає йому.
        

Немає коментарів:

Дописати коментар