Життя перше - Він пройшов частину Другої світової війни кулеметником на штурмовику ІЛ-2. Після війни закінчив географічний факультет університету. Працював директором школи в Нікопольському районі. Звісно комуніст, бо без
партквитка таку посаду не можна було зайняти. Повернувся тодішній Дніпропетровськ. Викладав у партійній школі, а далі в університеті та сільськогосподарському інституті. Викладання в партшколі дали йому знайомства котрі потім дозволяли деякі вільнодумства у викладанні політекономії й економічної географії. Він був прекрасний лектор. Навіть представляв на москві область на Дніпрових порогах серед п'яти найкращих лекторів. Життя друге - Він був лектором товариства "Знання". Читав лекції на підприємствах і в лікарнях, держслужбовцям різних установ і викладачам та студентам. У нього було дві
теми - одна про історію рідного краю, а друга про народонаселення. Він їх прочитав мінімум з півтори тисячі за життя. Я був присутнім на декількох з них - перед працівниками сільськогосподарських підприємств, залізниці та районної лікарні. Тимофій Тимофійович не користувався гучними закликами чи вихваляннями нашої нації. Але після його лекції більшість слухачів мала розуміння котре перефразованою цитатою героя за кінострічки за сценарієм Михайла Старицького : "Ми – це щось одне, а москалі це щось інше". Моє покоління в шкільні роки мало що чуло про шістдесятників і майже нічого не чуло про дисидентів. Українцями нас виховували українські по духу вчителі, фахівці підприємств, батьки, діди та бабці, стежка через ліс чи балку під вербами понад ставом і українське радіо під радіовистави української класики ми засинали.
P.S. Нині я все частіше чую - "Він себе вважав..." Звідки ми знаємо ким хто себе вважав у минулих століттях чи минулих десятиліттях? У тих умовах і в тому часі?
Коцюбинський Тимофій Тимофійович - мій викладач економічної географії в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. Місце народження - селище Пантаївка на Кропивниччині.
Немає коментарів:
Дописати коментар