Дід Онись

(Захистникам Брестської фортеці)

В своєму житті я мав честь знати діда Онися з Кобрина, що біля Бреста. Невисокий дідусь, сутулуватий з глибокими очима і швидким характером. Швидко думав, швидко сіно косив, швидко з бабцею говорив і тільки по вечорам без поспіху ладнав свій інструмент. Відомий він був тим, що двічі захищав Брестську фортецю. В 1939 році і в 1941 році.

Маючи нагоду спілкуватись з такою не пересічною особистістю як дід Онись, щоразу перепитував його про одну і ту ж подію.

- Діду, а розкажіть як ви захищали Брестську фортецю?

- Коли я був герой чи ні.

- Коли герой.

- То в 1941 році. Я при шпиталі в фортеці був.  Німці добре взяли в кільце. Ні дня, а ні ночі. Страх. Багато загинуло. Третього дня нам вдалось вирватись з фортеці. Ховались по лісам. Потім по домівкам розійшлись. Так вижив.

Коли дід Онись розповідав про війну то ставав старішим і голос його повільнішав при всій швидкості його натури.

- Діду , а коли Ви були не герой?

- То Юрко в 1939 році. Тоді нас німці затиснули в фортеці і штурмували…

- Всі форти тримали?

- Та які всі. Нас мало зосталось. В форт Сікорського Гудеріан загнав нас.

- Здались?

- Не відразу. У німців гармати слабі були , а форт міцний. Майже тиждень сиділи в нім. Тоді совєтські почали штурмувати. У них гармати сильні, стіни рушили.

- Все таки наші допомагали німцям?

- Юрко, я не знаю які то ваші. Наші фортеці захищали.

Дід Онись був герой і в 1941 році і в 1939 році. Він захищай свій край. Від небажаних гостей. Що там робили воєначальники чужих армій Гудеріан і Кривошеєв питання історії. З 13 вересня 1939 року війська Гудеріана штурмували Брест і фортецю. Понісши втрати і не маючи можливість своєю артилерією рушити форт Сікорського німецький генерал віддав його на знищення радянським військам. 24-25 вересня масові артобстріли і штурми щоб вибити слов’ян з форту. 26 в день знову артобстріл, а в ночі захисники залишили фортецю.

Радянські газети про цю подію писали : «Во избежание всякого рода необоснованных слухов насчет задач советских и германских войск, действующих в Польше, правительство СССР и правительство Германии заявляют, что действия этих войск не преследуют какой-либо цели, идущей вразрез с интересами Германии или Советского Союза и противоречащей духу и букве пакта о ненападении, заключенного между Германией и СССР. Задача этих войск, наоборот, состоит в том, чтобы восстановить в Польше порядок и спокойствие, нарушенные распадом польского государства, и помочь населению Польши переустроить условия своего государственного существования».

Кому в 1939 році вдалось заховатись в лісах, когось шляхи привели в Катинь, хтось представився Всевишньому. Різні долі чекали захисників.

Померли і герої нарису, Гайнц Гудеріан 14 березня 1954 року, Семен Кривошеїн 16 вересня 1978 року, дід Онись Ковзик 18 квітня 1988 року. Кожен представився, одне знаю, що в раю дід Онись поряд з солдатами різних армій. Котрих послали на війни. Котрі кинули по нужді свій промисел і сім’ю, Надіюсь, що тих нелюдів, що гнали їх на війни в Раю нема. Війна не божа справа. Якщо інший варіант, то тоді Бога нема.

Мав честь знати діда.

- Діду Онись! Ви від якої армії до монументу квіти нестимете?

- Від МІСЦЕВОЇ.

+++

Гейнц Гудеріан - (17.06.1888 року - 14.05.1954 року) , генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.

Нагороди в період другої світової війни

* 5.9 1938 р. - Залізний хрест II ступеня,

* 13.9 1939 р. - Залізний хрест I ступеня.

* 27.10 1939 р. - Лицарський хрест.

* 17.7 1941 р. - Дубове листя до Рицарського хреста.

Семен Кривошеїн (28 листопада 1899, Воронеж - 16 вересня 1978, Москва) - радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ, Герой Радянського Союзу.

Друга світова війна

Нагороди

* три ордени Леніна

* три ордени Червоного Прапора

* орден Кутузова 1-го ступеня

* орден Суворова 2-го ступеня

* орден Червоної Зірки

* медалі

* Удостоєний звання «Почесний громадянин міста Бреста».

Дід Онись (11.04.1917 року - 24.04.88 року) Рядовий усіх армій.

Селянин. Білорус. Нагород нема. До чужих земель із зброєю не ходив.

Почестей в німецькій армії і радянській не мав.

Не удостоєний звання «Почесний громадянин міста Бреста».