неділя, 15 червня 2014 р.

Берізка


    Серед тиші і степу, недалеко від блокпосту, на зеленій траві паслася корова.  Круторога пані
мала міцний цеп і повні очі доброти.  Її красу, червоної степової породи, можливо в якомусь поколінні, підправив хтось з голштино-фризької породи.  Одним словом, вона була повноцінною місцевою степовою красунею.
   Поклавши руки на бетонні блоки, як школяр на парту, розглядав господиню, котра вносила в пейзаж степу один позитив. Голос солдата повернув мене з роздумів на блокпост.
-          Юрію Миколайовичу, ми все розвантажили.
-          Добре.  А , що це за корівка?
-       З крайньої вулиці, бабуся прив’язує тут.  В обід доїть і нам молоко віддає.  Комбікорму нам би для Берізки.
-          Ти б ще бронежилет і шолом їй попросив.
-      На тих блоках капітан намалював її  в бронежилеті і шоломі. Каже, вона учасниця АТО.
   Пішов  з цікавості до блоків. Там дійсно була намальована  Берізка,  нагадуючи вікінга шоломом і рогами. Схожість зображення, на аматорськім малюнку з  оригіналом на випасі, була присутня. Повз мене, в напрямку корівки, ніс два відра  води худенький солдат років двадцяти. Я зовсім провалився в степ. Навіть дві сороки, що затіяли суперечку, не могли відволікти  мене від спостереження за молодим бійцем і красунею степу.  Коли б не рука на плечі і голос офіцера, то моя душа нізащо не повернулась би на асфальт,  до блоків…
-          Миколайовичу, дякуємо!
-          Та нема за що. Вам дякування люди передавали.
-          Армія народна.
-          Народ і підтримує армію в антитерористичній операції.
-          Це не АТО. Це російсько-українська війна нового зразка.
-          Дурна війна.
-          Що на мирній землі?
-          Пшеницю скоро коситимуть.
    Діалог таки перервали сороки, котрі не на жарт сперечалися між собою, не звертаючи уваги навіть на проїжджаючу повз блокпост вантажівку. 
-           А солдат ваш  з таким натхненням порається біля корівки.
-      То Сергій. На асфальті виріс, а тут такий сільський! Поїть її, комбікорм у фермера місцевого випросив і стільчик бабці зробив, щоб з дому не носила. Говорить, що Берізка як Батьківщина. Велика, тепла і годує. Сяде коло неї, любить, як вона дихає в обличчя.
    Повз блокпост і військову техніку йшла по стежині літня жіночка з відерцем.  Берізка, витягнувши голову, вітала її, гукаючи до себе...


  

8 коментарів:

  1. Хорошо написано! Но хочется, чтобы война скорее закончилась, чтобы спокойно паслись такие вот коровки и бегали дети. Мне стыдно за страну, где я родился и живу, стыдно за правителей, которые подло ведут войну с Украиной, стыдно за народ, который в истерике своего шовинизма поддерживает это. Верю в Украину и желаю скорейшей победы!

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую! Бажаю, Вам і Вашим побратимам закінчити цю війну як найшвидше і повернутися додому живими і неушкодженими.

    ВідповістиВидалити
  3. Хороша замальовка, читаю з задоволенням.

    ВідповістиВидалити
  4. Спасибо большое! Очень душевный и теплый рассказ. Очень. Дякую!

    ВідповістиВидалити