понеділок, 8 червня 2015 р.

9 травня

                 
        Ранок 9 травня. В селі, біля пам'ятника загиблим воїнам у Другій світовій війні, вклонився і поклав квіти. В 1944 році мій дід після третього поранення під Кенігзбергом повернувся з війни. Його рідний брат загинув  в тих краях. Два рідних брата в піхоті пройшли Ржевський котел.    
    Ранок 9 травня. Там же в селі, біля памятника загиблим воїнам у Великій вітчизняній війні, покладав квіти бувший парторг колишнього колгоспу. Він оглядався - чи дивляться на нього односельчани, поправляв уже покладені квіти. Минулого року його піджак прикрашала георгієвська стрічка в очікуванні визволителів. Цього року  красувався червоний мак - як перепустка до участі в місцевих виборах. Зробивши крок назад, він повернувся, наші погляди зустрілись…  
   Я тільки на фронті зрозумів, що означає вислів "радянський тип людини". Насправіді цей  тип людини  започаткований в Російській імперії і шліфувався років триста. Зі світлої сторони ідеали християнства використані на свій розсуд і в подальшому переписані в моральний кодекс будівника країни. З темної - матеріальна частина. Матеріальний достаток для проживання кожної людини ділився на дві частини. Одну частину давали заробити, а іншу вкрасти. В цих рамках і тримали триста років люд.   Всі підконтрольні і керовані. Усі усім і в усьому винні. Свобода й Батьківщина  в обмін на існування за трьохсотрічними правилами.  І договір скріпляється у кожнім покоління кров'ю. Щоб образ ворога, посягаючого на  святу залежність, ніс в собі страх і ненависть.
   Майже три десятиліття минуло і я знову у військовій  формі зі зброєю в руках. Першої служби в прицілі автомата пильнував “привид світового імперіалізму”, а нині обороняю рідні степи від “привиду комунізму” трансформованого в “російську форму імперіалізму”. Майже через три десятиліття на полі бою я стрівся сам з собою. Хто той я і хто цей я? Вихований в Радянськім союзі і обороняючий від нього країну пращурів. Невже я схожий в минулому на парторга колишнього колгоспу? Він сьогодні не поминати прийшов. Для нього сьогоднішній день - це свято майбутньої перемоги над тими, хто покинув “його країну”. Навряд чи він згадає, хто звільняв село і хто з односельчан загинув. Його георгіївська стрічка, як і нинішній мак, не за свої кошти.
   Він святкував майбутню перемогу. Я поминав.

  

3 коментарі:

  1. Юро, я б подумав про те, щоб видати твої нариси. Як на мене глибока філософія сучасного життя. Коли ми живемо в кількох часових вимірах, намагаючись знайти собі місце!

    ВідповістиВидалити