неділя, 18 серпня 2013 р.

Круглий стіл

     Велика бібліотечна зала. По під стінами стелажі з томами розумних  книг. Посеред зали величезний стіл. За ним сидить панство з громадських і релігійних організацій, політичних партій та науковці в сфері формування думки народу. На стінах портрети Канта, Бруно, Вернадського, Вольтера, Гегеля, Франко, Сократа, Сковороди та інших людей неабиякого інтелекту. Ці портрети роблять масовку зібранню, котре веде стрункий відомий політолог. 
     -   Шановне панство, нам необхідно розробити окремі теми. Втілити ідею цих тем в конкретні гасла для охоплення максимуму людей в містах і селах. Гасла повинні бути прямолінійними і якомога чіткіше сформульованими. Люди не повинні мати своєї думки. Ви керуєте їх думками…
   Зав’язалася дискусія. Одні хотіли зрозуміти, інші нав’язати своє бачення. Одним словом світ так поплутав цих людей на формуванні чужої думки, що вони відчували себе майже творцями того світу. Отці забувли, що кесарю кесареве, а Богу Богово”. Політики і громадські діячі що служать народу. Науковці захищали колись один раз висловлену свою думку згоджуючись поміняти тільки за кошти…
   Я не міг зрозуміти, що я тут роблю і чому сюди прийшов. Мовчки сидів і дивився як світ сходить з розуму. Як присутнє тут панство навколо стало одержиме однією мрією  – раптово обманути всіх не переймаючись наслідками цього обману.
   Перервав дискусію дзвінок   не вимкнутого мною мобільника. З сумки наростаючи в гучності лунала мелодія і слова : Каждому городу нрав і права, каждий імеєт свої ум голова
    …я глянув на портрет Григорій Савича. Мені здалось , що він сумно посміхнувся…


Немає коментарів:

Дописати коментар