43 – му ОМПБ “Патріот”
“Соняшники стояли німі і старі, наче
їх, молодих, цього літа ніколи і не було. З води пахло кіньми, і в їхніх
конячих загуслих слідах де-не-де одинокою білою несміливою цяткою доцвітав
болотяний білець. Чорна
роззорена земля лежала на спині і мовчала. Рябою латкою по ній скакала сорока,
ніби комусь на згадку.” (М.Вінграновський)
-
Неси,
Миколо, бронежилети.
-
Скільки?
-
Багато.
-
З
десяток?
-
З десяток.
-
Що ви
надумали, командире?
-
Косити
сонях будемо.
-
Ого…
-
Сапери
вранці поле пройшли?
-
Так.
-
Скажи сержанту,
щоб хлопців на ту сторону поля з кулеметом послав. Хай пильнують.
-
Почув.
Пішов.
Сільські механізатори з острахом дивились
на задумане військовими. Життя в сірій зоні бахмутських степів навчило їх
багато запитань не ставити. Раніш вони
молились за врожай, а тепер- за можливість зібрати його і не віддати. Вони
поглядали то на командира, то на поле, то в сторону Горлівки, то на гору. З тої
гори, як два віслюки, Микола з товаришем несли бронежилети. Командир стояв в
роздумах.
-
Як стелити бронежилети?
-
А як гніздо. З під
колес, Колю, летітиме, коли зло трапиться. З під передніх…
-
Господь з Вами.
-
Побачимо.
-
Помолимось.
-
І помолимось.
Хлопці з того краю поля є.
-
Пішли.
-
Забирай механізаторів.
Нехай хлопці за чагарник вантажівку відгонять. Накошу бункер, тоді під’їдете до
краю поля.
Понад очеретами Кодеми полем соняхів йшов комбайн. Вдивляючись мимо жатки, крізь
шляпки соняха в землю, командир косив поле. Старанно “вистригав” навколо розірваних воронок сухі
кошики соняхів. Косив, як косив раніш поля понад Звонецьким порогом Дніпра. Тільки
й різниці- що нині бойова позиція за полем і автомат поряд.
Ось і перший бункер. Командир обняв кермо,
закрив очі і слухав металевий звук обертів шнека. В вантажівку сипався
бахмутський врожай соняха 2014 року…
Запекло в душі, запершило в горлі, забреніли сльози на моїх очах... Дякую тому командиру, вам, пане Юрію.
ВідповістиВидалитиКолись написав самодіяльний поет Григорій Сагань приблизно такі слова у вірші "Доля українця", тримайте одною рукою чепігу і міцно шаблюку другою рукою.
ВідповістиВидалитиДуже сильно! Дякую за врожай.
ВідповістиВидалити