Пересічень

  

  При впадінні в Дніпро Самара своїми рукавами межує острів. Острів невеличких чистих озер, котрі живляться  джерелами з під скель. Колись коло того острова води Дніпра набирали швидкість і пірнали під веселками, розбиваючись об пороги. Тут починалося наше місто.  

    Воно з’явилося ще тоді, коли по ночам  сірі сови чатували на відпочинку біля озер табуни коней, коли перші плоти пішли через пороги, коли перші валки чумацьких маж почали скрипіти шляхами від броду до броду на степових річках. Воно починається давно, а може ще раніше.

   Над верхнім порогом перетиналися шляхи. Шляхи, котрі йшли до чужих земель і шляхи між шляхами. Залозний шлях, соляний шлях, шлях до греків, персів, ... - не перелічити.  Ті шляхи нікуди не зникають. Лиш міняються транспортні засоби на них. Тут над верхнім порогом починається в часовому просторі наше місто. Шлях без людей існувати не може, як і люди без шляху.

   Життя в нашій місцевості мало місце завжди. Ну як це так - річка є, а життя нема?! Такого ж бути не може. А в місці впадіння меншої річки в більшу - то взагалі варіантів нема на відсутність поселенців. Отож люд крутився на цих теренах завжди. Полювали, рибалили, мед добували, гатили гаті, щось вирощували, приторговували, таксували плотами по порогам і волами по степах, кували залізо і будували, вчились ремеслам, багато ще чим займались. Вчились тому, на що хватало здібності.

   Пересічень над верхнім порогом - перетин шляхів, часів, думок, ... Він з’являється на цих берегах в різні часи під різними іменами й з різною вдачею. Існування  під кожним з  імен - всього лічені миті та миттєвості в його нескінченній вічній історії. Якщо вийти зі свого часового проміжку, можна зрозуміти й побачити набагато більше. 

   Пересічень на Дніпрі - то є  філософія вічності. Місто мудрості та сили, де «сови чатують сон коней».

Академік Б.О.Рибаков вважав, що улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, на острові Огрінь ( нині на території  міста Дніпро).