Варта

    Кінець 1980-х. Межа весни і літа. За місяць офіцерські збори. За ними кінець служби і цивільне життя. Що в нім і як в нім? З такими думками помічник начальника варти ( тобто я) підходив міняти один з постів на полігоні . За  спиною йшли вартові змін. Оклики вартового, мої відповіді. Все як завжди.  В спокійний хід служби і філософські роздуми про життя увірвася гучний дзвінок телефонного апарата на посту. Взяв слухавку. В ній лунав чіткий командний голос начальника варти.   

       - Сержант! Прискорся до посту на КПП. Там літня жінка хоче пройти на територію полігону. Вартовий її стримує, але вона дуже активна. Ти знаєш, що на полігоні є гості. Розберись в ситуації.

      - Буде виконано. 

   Так, гості. Комбриг вже другий день з командирами двох сусідніх полків  париться в бані по повній програмі.  Добра баня, нова, два місяці як збудували. З того часу здається, що вона не зупинялась в наданні послуг вищим офіцерам бригади і гостям. То було тихе життя тут, а тепер тільки й дивись. В таких роздумах прискорював крок. Вже не розглядав небо і узлісся. Поглядав на водойму, де була баня, та на КПП, котре з'явилось в полі зору. Що за тітка ? Що їй треба? Там ще солдат цікавий на зміні, півроку як служить. 

   До КПП залишалась якась сотня метрів. Жіночка, побачивши нас, очевидно зрозуміла, що таку кількість військових вона не переможе і зробила спробу активізації. Вартовий, виконавши усі вимоги статуту з попереджень, зробив постріл в повітря.  Вже зоставалось якихось двадцять метрів, як звучала команда : " Руки за голову, ноги на ширину плечей!"

   На обличчі вартового було написано, що він їде у відпустку за цей подвиг. Обличчя жіночки я не бачив, так як вона лежала ним вниз до підлоги, а іншою конфігурацією свого тіла вверх. Розумів, що це точно не загроза від імперіалістів і думав- як це все уладнати. Десь з гори летів УАЗик начальника варти. Молодий лейтенант,  в нього це був всього друга чи третя варта після училища.  Я ж намагався умовити  піднятися кремезну жінку, вона мені чомусь не довіряла і лежала- руки за головою, ноги на ширині плечей.

...звук гальмів УАЗика. Притримуючи фуражку, вискочив з автівки лейтенант, він ледь зупинився біля нас.

       - Хто ця особа, вияснили? Мету проникнення на полігон вияснили? ...

       - Ще ні.

   Він так швидко, гучно і емоційно говорив, що жінка підняла голову і глянула на нього. Їх погляди зустрілись і він зблід... В той момент картина на КПП виглядала так - вартовому це все не мішало думати про відпустку в Липецьк, я і років шестидесяти порушниця дивились одне на одного в роздумах що робити, троє вартових, котрі прийшли зі мною, підтримували лейтенанта і намагались привести його до тями. Десь недалеко другу добу  парився в бані комбриг з двома командирами сусідніх полків.  

   Перше, що сказав прийшовши до тями лейтенант - це теща комбрига. Йому знову стало зле і вартові підхопили його під лікті...

   За півгодини прибув новий начальник варти. Молодого лейтенанта забрав лікар  в санітарну частину.

   По обіді наступного дня, командир роти сказав мені, що викликає комбриг. Описувати свої емоції і думки в очікуванні декількох годин до зустрічі з комбригом я не буду. Напишу про саму зустріч з ним.  Зробивши крок через поріг кабінету дуже несміливим голосом промовив:

         - Сержат Фоменко. За Вашим наказом прибув. 

        - Заходь. Сідай там на стілець,  -  показав пальцем де, не відриваючи очей від паперу що читав.

   Ще з хвилину він читав, потім відклав папір. Глянув на мене. Піднявся, підійшов і сів поруч. Секунд двадцять мовчав. Я боявся, щоб він не почув як стукає моє серце в цій тиші. Далі спокійно почав бесіду.

        - Лейтенант в санітарній частині?

         -Так.

         -Ти бачив як все відбувалось?

         -Так, на очах.

        - Солдат правильно вів себе? Ротний говорить, що в нього в голові інколи блукають таргани .

        - Все правильно. Активної сили не застосовував. Тільки перешкоджав. Застосував зброю, коли не зміг вже нічого зробити. Команди усі правильно подав. Далі я повільно і злякано продовжив опис події. Гро-ма-дянка лягла на зем-лю , руки поклала за голо-ву в но-ги на шири-ну пле-чей.

        - Про що мріє солдат?

        - Він службу тягне, хоче в партію вступити. Говорить, що з нею по життю легше йти.

        -Таргани в голові? - на обличчі  комбрига з'явилась посмішка.

   Комбриг на секунд десять замовчав. А в мене пішов холод в очікуванні покарання за тещу.

       -Так говориш, руки за голову поклала, а ноги на ширину плечей? 

       -Так.

       - А скільки лежала?

       - Хвилин до десяти.

       - Руки за голову поклала, а ноги на ширину плечей.

   Комбриг повернувся, щоб глянути мені в обличчя.  Права рука його піднялась у мене над головою і всією шириною долоні почала опускатися  на спину. Після того, як дружньо відчув долоню і його пальці на спині, він мовив:

      - Синок! Мені таке не вдалось зробити за все своє життя. Ноги на ширині плечей, руки за головою.  І це моя теща. ... 

   Далі він мав невеликий монолог, а можливо діалог із своїм життям про свою тещу. Після закінчив бесіду зі мною.

     - За тещу перед строєм я відпустку не можу дати. Анекдоти ходитимуть і за межами округу. Ротний організує тобі днів п'ять відпустки. Солдату зробимо декілька звільнень у місто  і віддамо замполіту, нехай подивиться, який з нього комуніст може вийти. Можеш йти.

     - Є.

   Коли я покидав кабінет, то за спиною чув ще фразу комбрига- Треба ж . Руки за голово ....