В моїй
біографії був зовсім короткий проміжок
часу, коли мене знали як ресторатора…Навіть в столиці. Я стрімко ввірвався і
наробив короткочасної
тривоги та галасу серед певного кола власників
закладів громадського харчування.
Дві тисячі восьмий рік. Наше місто на Дніпрі
готується до чемпіоната Європи з футболу. Пожвавлення бізнесу, плани, проекти,
кредити, тендери. Не залишились осторонь і ми. Виграний тендер по благоустрою і
озелененню стадіона “Арена Дніпро”. Працюю. Поринув весь в процес виконання
робіт. За три місяці відкриття нової мегабудови.
Одного дня дзвінок зі столиці.
- … Юрію
Миколайовичу, а давайте якось вести діалог. Ви входите в ресторанний бізнес і
доволі потужно...
- Я взагалі не
ресторатор. Ви помилились.
З часом другий дзвінок зі столиці.
- …
Юрію Миколайовичу, давайте переговоримо про перспективи розвитку ресторанного
бізнесу і знайдемо цікаві шляхи, вигідні для усіх...
- Можливо є мій
тезка який? Вам помилково дали мій номер телефона.
Дзвінок
та й дзвінок. Хтось неправильно записав номер. Весь в роботі, час
невпинно летить до відкриття. Кожний
наступний день стає напруженіший і наближає до непересічної події.
Одного такого дня на Арені Дніпро підійшов
до мене молодий чоловік. Привітався. З посмішкою почав бесіду.
- Я Вам вчора
телефонував і просив зустріч.
- Так.
- Ви не
повірите. Я 15 хвилин тому підійшов до Вас і відійшов до східної трибуни. Весь
цей час я істерично сміявся.
- Що викликало
у Вас такі емоції?

І тут я починаю розуміти, що для закріплення
рулонних газонів (на схилах) закуплено двадцать тисяч пар китайських паличок і
проплачено ще десять тисяч пар.
Обдарований двома ящиками суші і деякими
іншими гостинцями, я прощався з
менеджером, котрого прислали зі столиці знайти новоявленого ресторатора.
Немає коментарів:
Дописати коментар