Небо упало в Дніпро.
Зорі лежали
на порогах під водою.
Сірий мокрий дощ гасив по хвилях одинокі відблиски берегових вогнів.
Ніч вкрала скелі, дерева, річку, небо, зорі, і принесла дощ, що переходив у мокрий сніг.
Дніпро із зорями
в серці, вкритий небом, лежав під дощем.
Лише маяк на
Кодацькім порозі вперто крізь морок посилав своє світло, котре крала мокра ніч.
Він, як кинутий
солдат, до останнього виконував наказ: указував баржам шлях до вирію – до
теплої води.
Важкими льодяними
краплинами по небу в Дніпрі йшла від нас Осінь.
Дуже подобається
ВідповістиВидалити