Місто в ранці біжить. Біжить з однією
думкою: встигнути. Воно утворює живі ріки на тротуарах і водовороти на
майданах. Воно заплигує в громадський транспорт і кидається під колеса автівок
на пішохідних переходах. Єдине слово, що лунає в потоці людей -“вибачте, вибачте, вибачте…”. Ранок у будні - той час, коли
місто взагалі не думає, воно навіть не вітається, воно мріє встигнути, хоча б в
останню секунду.
Одного дня, посеред вранішнього хаосу
неквапливо йшов чоловік. Під його ногами стелився кленовий лист. Той чоловік ніс документ в одну із державних
структур на підпис. Я точно знаю , що
він не спішив і в нього було з годину часу, щоби подолати пів кілометра до
відкриття віконця для прийому документів. Я навіють знаю, що у нього було в
думках і що по обіді він пройде ще раз цим шляхом за підписаним документом. То
був я.
На розі центрального проспекту і
Виконкомівської вулиці, біля гастроному, мою увагу привернули четверо людей, котрі
теж випадали з ритму ранкового руху міста.
Два молодих робітники у красивому спецодязі з гучними написами на
спині “Віртуози ландшафта” та дві жіночки
середнього віку. Жіночки вели між собою
бесіду, а вірніше бесіда була схожа на монолог. То був монолог ландшафтного
дизайнера перед директором магазина. “ Ми
вигідно відрізняємось від своїх конкурентів. У нас працюють тільки професійні
ландшафтні дизайнери відповідного рівня та престижною освітою … Для кожної ділянки ми розробляємо індивідуальний, неповторний проект
ландшафтного дизайну… У вашому
магазині вхід поміж квітників з південного сходу. Це, по феншую, - запорука надійного привертання матеріальних
благ і фінансового підйому... Фахівці студії ландшафтного дизайну з радістю звільнять Вас від
турбот …” Директор магазину,
професійно оперуючи термінами – “залишок
на складі”, “дефіцит”, “дозвіл”, явно не встигала осмислювати сказане. Оцінюючи майстерність дизайнера в умілості
переконати биту життям радянського і пострадянського часу “торгівку “, пішов далі в справах.
За годину, на зворотньому
шляху, вже спостерігав за дивом
створення ландшафтної композиції на двох квадратних метрах. Молоді люди у
красивих комбінезонах з гучними надписами “Віртуози ландшафта” старанно висаджували іриси і декілька
кущів самшиту. Вони старались працювати акуратно, підсипали польських добрив у
лунки. То не важливо, що кореневі шийки самшитів були вище рівня ґрунту, - важливо
те , що виглядало все як якесь надзвичайне дійство.
В день місто заспокоюється. Відмітившись на
робочому місці й віддихавшись від ранкового спринту, живі ріки втрачають
швидкість. Місто вже не так спішить. Воно ходить у виробничих і власних справах, сигналить у
пробках… Місто живе своїм повсякденним повноцінним життям .
По обіді того
ж дня, по жовтому кленовому листу, повторював ранковий маршрут з метою отримання
підписаного документа. Біля відомого
гастроному два робітника у неелітному спецодязі, старанно, на дві поліетиленові
підстилки, викопали рослини і вийняли з клумб грунт. Їх займав ретельний пошук у клумбах дротів, які, очевидно, забули
вчасно з’єднати…
В переосмисленні
основ ландшафтного дизайну і феншуя, провів час на шляху до установи. В голові
крутились терміни, якими ландшафтний дизайнер сипала перед директором магазина
– “дендроплан”, “посадкова
відомість”, “розбивочне
креслення”, “балюстрада” , “видова точка”, “декоративність”, “ландшафтна композиція”… Я намагався помістити усі ці почуті терміни на двох клумбах площею у
два квадратних метри, обабіч сходів до гастроному.
Зворотній шлях подарував мені четверту дію цієї міні вистави… Два працівники в неелітному спецодязі ретельно
підмітали навколо двох клумб… у яких були висаджені іриси та декілька кущів
самшиту з правильним рівнем знаходження корневої шийки відносно ґрунту…
Такі події
дійсно відбувались одного осіннього дня двотисячного року біля гастроному “Екатерининський”, на розі
центрального проспекту та Виконкомівської вулиці. І ті дві клумби, пересаджені
електриками, мали гарну декоративність та добре росли.
Немає коментарів:
Дописати коментар