Лютий 2015 року. Заграви на Дебальцево і Горлівкою. Бахмутський
степ під Гольдміським. Кодемський
блокпост. Степовою дорогою з Зайцевого прийшов
юнак. Сільський хлопчина років вісімнадцяти. Типовий хлопець для свого віку.
Одне що в нім привертало увагу, то це очі виплаканих сліз. З осторогою він
розповів мені, що три дні тому батько пішов з дому і він обійшов декілька сіл в
його пошуках. Був у майже у всієї далекої і ближньої рідні, знайомих. Нема його
і телефон його не відповідає. Просив дозволу пройти в село, що поряд з
блокпостом до далекого родича …
За півгодини до блокпосту з Кодеми йшли дві людини. Син лівою рукою котив велосипед а правою, обійнявши
за плечі п’яного
батька, вів його додому. В сльозах
щасливий син і п’яний від безвихідності в житті посеред війни батько.
Я дивився вже їм в слід і в думках сподівався, що не буде артобстрілу у них на
шляху.
Немає коментарів:
Дописати коментар