1983 рік. Хто знав тоді на Курганськім автозаводі, яка буде біографія їх чергового автобуса, виїхавшого з конвеєра на подвір’я підприємства? Хто знав?
В степах понад Дніпром
возив дітей у школу, жінок на ярмарку, конторських зі звітом в район. Попід
хатами людей збирав до праці у поле і на ферму. Кухарок з обідом і вечерею вивозив на посівну і косовицю. Возив
призовників у військомат і роженець до районної лікарні. Звозив і розвозив гостей
на свята. Навіть до столиці на сільськогосподарську виставку їздив. Возив і в
останній шлях односельчан. Отак і
прожив 31 рік в степах понад Дніпром.
Хіба хто на Курганськім
автобуснім заводі думав у далекім 1983-м році, що їх КАвЗ буде воювати на
російсько-українській війні? Навряд.
2014- й повістка в армію.
43 ОМПБ. Солдат КАвЗ з трафареткою у вікні “Орель лідер”. Бахмутські степи.
Постріляні і закриті дошками вікна. Війна.
На третіх сидіннях за водієм роковий школярський напис - "Вовка
дурак". Зацеве, Вуглегірська ТЕС, Курдюмівка, Авдіївка, Новгородське,...
2016 рік. Йому б трішки
броні… Не витримав 152 калібр. Солдат
КАвЗ, 33 роки вірою і правдою
служив в степах України людям.
( Із записної книжки пана Бродника)
Немає коментарів:
Дописати коментар