середу, 21 травня 2014 р.

Блокпост

Кружка теплого, на вишневих гілочках, чаю, обійнята долонями, є вікном у просторі. Вікном, через яке людина миттєво переноситься за своїми думками в інші краї й часи, шукає відповіді на запитання. Саме у такому пошуку, на великому скаті, сидів, розмірковуючи над тим, що розділяють ці мішки з піском? Що привело сюди цих хлопців? За спиною – Дніпровський степ, попереду – Донецький. І між степів – блокпост, як камінь межовий, водорозділ свідомості.
Хто ж поділив той степ? Де той водорозділ? По мові – ні. В степу – всі розуміють один одного. Національність – ні. В степах кого тільки нема! За соціальним станом – теж ні. Он хлопці: ким тільки не працюють!  Іван – господар степу, фермер. Стоїть на блокпосту до кінця тижня. Повернеться в поля. Андрій – заступник  голови правління банку. У відпустці. Айпад і автомат.  Олег – учитель. Директор школи йому всі години поставив у три дні. Решта часу – він тут. Вадим – вальцювальник на заводі. Завод стоїть. Богдан – студент істфаку. Чи відпустили, чи гуляє… Історія ж бо твориться сьогодні й тут.
Чого вони стоять? – вони живуть майбутнім!  А ті люди, що далі по степах, - здебільшого живуть минулим. Живуть у Другій світовій. Ні, навіть, у Великій вітчизняній. Воюють за переконання псевдо-ветеранів. Комусь потрібна їхня свідомість у тому часі… Так легше управляти. Вони всі – у помсті. По іншому життя не уявляють ані феодали їхні, ані вони. Страх. У цих, що тут на блокпосту, є страх, що заберуть майбутнє. Вони самі собі щось метикують, планують, як прожити завтра. А в тих, що далі, за блокпостом, теж є страх. Страх втратити надію, що їм повинні дати щастя з барського плеча. Їхня філософія –залежність. Що краще? Воля чи залежність? …Велика гра на страхові людей. Одні боялись загубити волю, а інші – гарантовану залежність. Лиш степ розсудить… і життя.
От би той камінь межовий – та й перенести по свідомості людей десь за Луганськ, по Дон...
Блокпост поміж степів…



4 коментарі:

  1. Такі короткі нариси - діамантики, в яких фокусується погляд автора на якусь суспільну проблему. Чудово!

    ВідповістиВидалити
  2. Образи часу. Добре, що автор вміє не лише відчути їх, але й передати відчуття присутності читачеві.

    ВідповістиВидалити
  3. Головне, на мою думку, що автор сіє у голові пересічного громадянина зерня свідомості, та надихає замислитись самостійно.

    ВідповістиВидалити
  4. На берегу Каялы



    С утра до вечера,
    С вечера до утра
    Звенят мечи о шлемы,
    Летит калёная стрела.
    Кричат вороны,
    Кони ржут,
    Трощат копья о щиты –
    Сошлись рати славные
    Среди половецкой степи.
    День бились,
    Бились и второй.
    На третий, в полдень,
    Поникли Игоревы стяги.
    Допировали руссы пир.
    Упились и кипчаки брагой.
    Вот так,
    На берегу Каялы
    Разъединила братьев брань.
    Стелился по земле ковыль;
    Подул восточный ветер,
    Запах гари
    Принес он
    В рубежи славян.
    _________________________________


    На мотив стихотворения Тараса Шевченка «3 передсвіта до вечора» (С.-Петербург, 6 липня 1860 року)
    КАЯЛА - Калка, Кальмиус - река (Донецкая обл.).

    ВідповістиВидалити