пʼятниця, 8 жовтня 2010 р.

Менеджер


Постала проблема придбання нового ноутбука для співробітниці компанії. В вирішенні цього питання ми і прибули з до крамниці побутової техніки.
Простора зала з стелажами, різноманіття товару, напівсонні працівники. Поодинокі покупці вибирали товар. Декому з них розповідали продавці-консультанти про неперевершеність праски чи фотографічного апарата. Дехто сам намагався розібратися в технічних характеристиках товару. На виході з торгової зали охоронник загравав до дівчини на касі. Все підкреслювало велич крамниці.
У цій напівкосмічній невагомості до нас підійшла дівчина з опитувальним листом.
На беджі красувалось : Ілона. Менеджер. Не підіймаючи очей , натреновано посміхнулась.

- Ви вперше в нашій крамниці?
- Ні.
- Ви робили раніше придбання?
- Так.

Вона чітко йшла очима по інструкції опитування котру тримала на планшетці перед очима.

- Що ви у нас раніше купували?
- Холодильник.
- Ви задоволені?
- Ні.

Нештатна ситуація вивела її с сонливого стану. Розгублено бігала очима по інструкції. Зібрав весь свій інтелект зробила імпровізацію на межі своїх можливостей.

- Чому?

Я вирішив познущатись. І з серйозним виразом обличчя продовжив діалог.

- Ваш холодильник вночі надкусює продукти, а вранці звертає на мене.

Дівча попало в такий стран , що в комп’ютері відповідає слову “завис”.
За цим дійством із сусіднього відділу спостерігав чоловік років п’ятидесяти. Можливо то був директор магазину, можливо його замісник. Не настільки важлива посада, важливий той рівень майстерності з яким він вийшов з ситуації.

- Шановний пан, то Вам попала модель холодильника котру збирають в Україні.

Визнаю, його імпровізація була вища за мою.

Коли ми покидали крамницю менеджер ще стояла з тим же виразом обличчя і на тому місті де ми з нею вели діалог. Бідна дівчина була загнана в кут нештатними відповідями клієнта і перебувала в тому ж стані, що вище порівняний з станом комп’ютера перед перезавантаженням.
Можливо я даремно так пожартував?

Немає коментарів:

Дописати коментар