неділя, 9 січня 2011 р.

Жив-був Ведмідь


Хороше літнього дня, після смачного обіду, прилягти під черешнею на годинку задрімати. А ще коли дощик десь ходить то очі самі закриваються. Не даремно мене колись бабця вчила, що документи на підпис до голови колгоспу треба носити в той проміжок часу коли він пообідав і готується на часок задрімати. Я цей таємний прийом використовував з великим успіхом, будучи молодим спеціалістом господарства.
Ото я одного літнього дня пообідавши вирішив прилягти в саду задрімати. Сонце було в зеніті, легкий вітерець нишпорив під кронами дерев. Вже поклав подушку, приліг в тіні черешні на ліжко, як прибіг до двору сусідський хлопчик Ігор, шести років.
- А йди Ігорчик до мене. Сідай розкажи дядькові казку.
- Зараз розповім.
Хлопчик підбіг, сів на краю ліжка і як маститий казкар почав.
- Жив був ведмідь. Шишки збирав, з бджолами товаришував…
Я вже починав крізь сон чути його слова. Очі закривалися.
Ігорчик впевнено продовжував про героя своєї оповідки.
- Спав стільки хотів, ягодами в лісі ласував. Взагалі непогано жив. А потім зустрів ведмедиху. І все закінчилося.
Легенький вітерець в саду зупинився. Мої очі широко відкрились, сон пройшов миттєво. Стурбований долею ведмедя я вже не зміг заснути до вечора. Як же так , так щасливо жив ведмідь і в одну мить все…

4 коментарі:

  1. А ви, ведмеді , не подумали, що і Ведмедиця з цим усім безповоротньо розпрощалася!;)

    ВідповістиВидалити
  2. Чому пропав, просто Шишки збирав для всього сімейства, з бджолами товаришував за мед…
    - Спав не скільки хотів, а скільки встигав, ягодами в лісі ласував не сам, а з ведмедицею і дітьми. І любили його всі, і хвалили, і гордилися, що він такий крутий Ведмідь - і батько гарний, і роботяща людина, і красень, бо животик не випирає, а мускули так і випирають)))

    ВідповістиВидалити