Логарифмічна лінійка

        Якось, у старших класах, спостерігав, як головний інженер господарства розраховує потужність електродвигунів на тваринницьку ферму. Він виважено записував у зошит цифри. Потім робив розрахунки на логарифмічній лінійці й знову записував цифри. Для нього не було проблемою обрахувати металоконструкцію, розрахувати потужність насоса.  Він був випускником інженерного факультету Мелітопольського сільськогосподарського інституту.

      Незабаром  я і сам вступив до вишу.  На зміну старій добрій логарифмічній лінійці прийшли дива кібернетики – електронно-обчислювальні машини.  Опановували в інституті перші радянські комп’ютери “Іскра” та “Нєва”.  Під час екскурсії до обчислювального центру викладач показала групі щось надреальне, космічне! Посеред кімнати стояла квадратна споруда об'ємом у пару метрів кубічних.  На ній мерехтіли вогники, обертались бобіни… 

-          Подобається? – запитала викладач.

-          Так, – дружно відповіли ми.

-          У двадцять першому столітті у кожного з вас буде така!...

      Перше, що спало мені тоді на думку – де я її поставлю…   

    

      Нині ту машину вже давно вдосконалено й трансформовано, зменшено в розмірах до зошита, чи й того дрібніше.  Можливості її стали майже безмежні. Але без того інженера, що має базові знання та ще перевірену часом логарифмічну лінійку, вона таки працювати не може. 
 

      Здавалось би, звичайна лінійка – аналоговий обчислювальний пристрій, що дозволяє виконувати кілька математичних операцій, основними з яких є множення  і ділення чисел,  – може вирішити будь-яку математичну проблему.  За її допомогою – запущені космічні кораблі й створені літаки, збудовані заводи та електростанції, тобто зроблені найскладніші інженерні розрахунки… Майже чотири століття славної історії незмінної супутниці інженерної думки має така собі лінійка. Логарифмічна лінійка, винахід  Вільяма Отреда і Ричарда Деламейна.