Дитина війни

  До кінця зими зоставалось пару тижнів. Сонячного безморозного дня на сільському дворищі біля погрібника грався з собачам Василько. Хлопчику було майже чотири рочки. Вони то відбирали один в одного іграшки, то повалювали один одного. Здавалося, їх грі нема кінця. Я дивувався їх щирості і енергії. Уявляв це дворище в зелені навесні. Уявляв цих двох друзів дорослішими...
  Раптом свист. В долі секунди Василько і собача зникли в погрібнику. Вже більш ніж півроку погрібник- їх житло. Вже більш ніж півроку свист і розриви мін та снарядів- складова, майже повсякдення дитинства.
  На сільському дворищі біля погрібника лежали іграшки в очікуванні своїх господарів.

(Із записної книжки пана Бродника)