Початок 1980-х, пізня осінь. Старий корпус районної лікарні в котрому розміщувалося ЛОР відділення. В окремій палаті четвертий день як на лікуванні був генерал. Він приїздив з перевіркою автомобільного батальйону котрий допомагав господарствам в збиранні цукрового буряка.
Ранок четвертого дня лікування генерала проходив за планом лікарів і генерала. Проста охайна палата. Ліжко, біля вікна стіл, стілець, а на столі телефон спецзв’язку. Рівно о десятій до палати ввійшов головний лікар і помічник генерала. Після короткого медичного обстеження генерала і пояснення на якій стадії його простуда до палати ввійшла старша медсестра з тацею в руках. На таці стояла пляшка “прозорої мікстури” (можливо ексклюзивно виготовленої в Яківцях чи Орловій) і “вітамінна група” (нарізка з сала, кільце домашньої ковбаси та деякі інші вітаміни) для кращого засвоєння мікстури.
Коли старша медсестра це все ставила, а стіл то помічник повідомив генералу що з Києва просили зв’язатися з вами і лікарем. Налагодивши зв'язок передав слухавку генералу.
- …
- Тут дуже професійні лікарі Вони використовують самі прогресивні методи лікування. Тут усі умови для лікування і праці з документами. Ні, не треба мені до столичного шпиталю. Мені стає краще з кожним днем. Скоро буду в строю…
- …
Завідувач відділення слухав бесіду. Його переповнювала гордість що про його відділення знає аж в столиці командування округу. Ту гордість в ньому намагалася трішки посунути посмішка з запитанням: “А що коли ще і начальство генерала приїде після такої реклами лікуватися? Це ж скільки їм треба буде “мікстури” і “вітамінів”?“
це - найкращий виступ!)
ВідповістиВидалити