субота, 16 березня 2019 р.

Лелеки, лелеки, куди ви літали?


   Березень. Здавалось, ще не так давно лежав  сніг, а вже за  кілька днів  день побільшає, і лелеки принесуть на своїх крилах тепло.
   За школою, посеред луків, під лелечим гніздом, стояв Микола і  чекав на лелек.
   Вже цілий тиждень поспіль він тікав зі школи. Дивився в небо, шукав відповідей на запитання:  як лелеки  будують гніздо, що його  вітер не зриває? як вони для нього знаходять таке місце, що блискавка туди не б'є?..
   ... Нарешті, вони прилетіли. Лелека кружляв у небі над гніздом, а Микола кружляв левадою під гніздом, наслідуючи рухи крил – рухами рук. І бігли діти з школи у леваду, щоби приєднатися до хороводу Миколи та лелеки.
   Крізь вікна за цим дійством спостерігали сивий директор і його стара школа. Спостерігало все довкола: левади, луки, за луками – куток села.
   На тім кутку ріс директор. На тім кутку стоїть хата, де росте Микола. І все це всіяне крихітками тепла, принесеного на крилах лелек.

   Березень…

* Лелеки-лелеки, куди ви літали?
— За море, далеко, — лелеки сказали…

(Уривок з вірша Платона Воронька).