Одне
з передмість Дніпра. Там, у приватному будинку, мешкає з родиною мій товариш.
Одного
дня ранок був як ранок. Усі новини прилетіли ще вчора і до вечора були
усвідомлені та проаналізовані. Ранкові думки крокували вже сьогоднішнім днем. У
батьків попереду праця, а у сина — заняття в університеті. Другий курс — не з
легких. І всі справи покотилися б того дня за задуманими планами, та сталася
неочікувана подія. Йдучи на заняття, син затримався на мить біля дверей,
промовивши батькам: «Увечері я вам скажу щось дуже серйозне». Син пішов, а тато
і мама, шоковані, мовчки дивилися одне на одного… Ця фраза перекреслила всі
плани того дня. Не скажу, що перше повернулося до батьків: тяма чи мова.
Можливо, навіть одночасно, але не відразу.
Найперше,
що спало на думку: у нас буде онук або онучка. План на день був переписаний
миттєво. Проаналізована в радіусі досяжності наявність незаміжніх дівчат.
Досліджена порядність сімей у декількох поколіннях, де є дівчата на виданні.
Уявно складена мапа, у яких напрямках син увечері ходив на гуляння. Допитані
бабусі на своїй і сусідській вулицях щодо побаченого і почутого. Шалений темп.
До обіду в голові панували думки: «Хто вона? Чи порядна? Чи батьки порядні? Та
Бог з тими батьками, аби тільки дівчина була не вертихвістка, а нормальна». Але
десь ближче до обіду почала з'являтися ще одна думка. Вона все активніше
витісняла інші: «онук, а може, онучка». І вже якось акцент зміщувався у більш
позитивний бік. Думки вгамовували хвилювання: «Другий курс — ну нічого, аби
жили», «Встигнемо весілля зіграти чи вже потім?»… Все ж таки: хто вона? «Дід і
баба», «Онук чи онучка»… Під вечір вони були готові до нового покоління у
своєму роду.
Вечір.
На дивані сиділи тато і мама, тримаючись за руки. Навпроти них сидів син,
розглядаючи збентежених батьків. Бесіду розпочав батько:
-
Синку, що ти хотів нам сказати?
-
Розумієте, навесні мені подарували електронну сигарету. І я її палю.
-
Електронна сигарета — то таке. Що ти хотів дуже серйозне нам сказати?
-
Оце і хотів сказати.
…На
дивані сиділи тато і мама, котрі за сьогодні пережили неабияке життя. В їхніх
очах був розпач, виражений запитанням: «А онук?»
