Є така хвороба — «синдром
бузини».
Нема жодної відомої
людини в нашій країні, яку українці не облили б брудом. Навіть дісталося Тарасу
Григоровичу і Григорію Савичу.
Шевченко — дівчат кохав.
Сковорода — вино і сир любив, їздив на підводі. Бандера зрадив Росію і Польщу.
Шелест зрадив СРСР. У когось прабабця єврейка, хтось одружився з румунцею,
хтось не мав дворянського родоводу, а хтось його мав… І це все вариться в казані
з домішками жовтої або чорної фарби та виливається в інформаційний простір.
Ви спробуйте поливати
брудом когось із відомих людей Польщі, Чехії, Англії, Ізраїлю… Вас одразу
поставлять на місце.
А у нас чужі люди засіяли
город «бузиною». Мало того, ще й наших героїв «виселили» з України. Навіть не
зважаючи на те, що Корольов, Нарбут, Чехов, Гоголь, Паустовський, Короленко…
стверджували своє походження. Ми, можливо, одна з декількох країн у Європі,
котра вивчає виключно вплив на себе інших країн. Усіх своїх додому! Починаємо
вивчати наш вплив на Російську та Австро-Угорську імперії, Польщу і Угорщину…
Хворі на «синдром бузини»
все знають, але, на відміну від наших героїв, нічого не вміють. Той комплекс
неповноцінності підганяє їх розносити бруд. І вони ним так старанно все
вимазують, що навіть нормальні люди починають вірити, дивлячись весь час на жовто-чорні
кольори інформаційного простору.
Давайте позбавлятися цієї
хвороби. Не цураїмося своїх. Поважаємо інших (тих, хто з добрими намірами до
нас). І вчимося. Чужий розум не позичиш. Треба свій заточувати об чужий.
P.S. Які ж пристойні гріхи були у Тараса
Григоровича і Григорія Савича…
