Шлях з Кодака
понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки. Назустріч мені рухаються два велосипедисти. Ще далеко щоб їх детально
розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось незвичайного. Зупинився. Пильно
вдивлявся в незвичність їх.
Повагом, неспішно
один поряд з одним вони їдуть вулицею. Про що могли говорити люди так неспішно
рухаючись? Про життя? Про Дніпро? Про
мрії? Одне за одним змінюються запитання в моїх думках. Щось зачаровувало і не
давало почати рух їм назустріч.
Вони наблизились
так, що я вже міг розгледіти їх. Дві
людини, одна доволі літнього віку, друга зрілого віку. Дві людини на шляху від
Лоц-Кам’янки до Кодака. Ось вони порівнялись зі мною.
Привітались і поїхали далі ведучи свою бесіду.
Два велосипедисти на вечірній прогулянці. Син років за п’ятдесят і батько за сімдесят.