Небесні й земні жаби

    

Наш лелека ходив по хмарі. Ловив у ній небесних жаб. Та коли зайшло сонце, то хмара зникла, і наш лелека ходив у калюжі й їв земних жаб.

   

Вона пасе кіз

Це філософія її життя. Вона розуміє їх, а вони — її. Мандрують своїм світом. І повірте: їхній світ не найгірший серед інших. У ньому немає політики й серіалів, злоби та хитрості. Він наївний, із дитинством у душі й зморшками на обличчі. З вірою, що не обмануть.

Вона пасе кіз… Вона їх чує, і вони чують її. Непродане молоко відносить у дитячий садок. Там серйозне панство ходить із чашками й козячим молоком на губах. І те серйозне панство знає на ім'я усіх її кіз. У її душі немає жадібності й заздрощів. Така проста і щира філософія її життя.

Її світ блукає степом між приїздами шістдесятирічного сина. Кожної суботи вона стоїть біля двору і виглядає рейсовий автобус. Після господарських робіт вони вечеряють і довго гомонять. На ранок вона з козами проводжає його. І знову чекає.

Вона пасе кіз. Вона йде з ними осіннім степом назустріч зимі. І будуть вони зимувати. І будуть виглядати у вихідні дні автобус. І будуть із сином господарювати, вечеряти, а на ранок його проводжати.

За зимою прийде весна. І піде вона з козами в степ. Своїм світом, не чужим.

Вона пасе кіз…