неділя, 30 грудня 2018 р.

Батько приходив

   Всю ніч важкі осінні хмари висіли над степом. Жодної зорі. Тільки вузька смужка заграви над горизонтом, десь там, над Горлівкою. За якісь півгодини на зміну ночі прийде сірий ранок, і буде господарювати під тими ж важкими хмарами пізньої осені.  Змінена варта на блокпосту, є пару годин для сну.
- Сержант! За старшого зостаєшся. Мої пару годин сну за розкладом.
- Відпочивайте, пане командир.
   Командирський кунг.  В буржуйці потріскують дрова. Тепло і сон обіймають разом ...
... я бачу край хутора. Пасіку  в яблуневім саду. Дерева обтяжують стиглі яблука. Під однією з яблунь батько за столом, у сірій лляній сорочці. На столі лежить його солом'яний капелюх і стиглі яблука.  За пасікою понад річкою толока. На ній пасуться кози понад берегом. За ними  річка, чиста і швидка  між кам'яними берегами. Зі швидкою  течією борються риби, їх спини видно над водою. За річкою  дубовий гай. І я між цим усім блукаю, а до батька дійти не можу. А він сидить під яблунею і дивиться на гай. І раптом з гаю через толоку вітер в сад влітає. Свистить, шумить, а яблука не падають. Батько встав з-за столу і пішов між вуликів вглиб саду - в лляних одежах, тримаючи в руках солом'яний свій бриль. Сивий аж білий, як за життя.
   Прокинувся. Злива і вітер. Важкі краплини осіннього дощу стукотять по металевій обшивці кунга. Поглянув на годинник - замість двох годин я спав чотири. В буржуйці потріскують дрова, і тиша в рації. 
   Відкрились двері кунга.  У них зі зливи увійшов сержант наступної зміни варти.  
- Сержант, чому не розбудили за часом?
- Нештатних ситуацій нема. Тільки ви пішли відпочивати, почалася злива і не зупиняється. Степ так розвезло що ним ніхто не пройде. Дров підкидали у буржуйку. Дали вам відпочити. 
- Ви заступаєте на варту?
- Так.
   Я йшов за сержантом по  глиняній багнюці. Йшов, обнятий зливою в пізній осені. З голови не йшла думка - батько приходив, дощ приносив, батько приходив - дощ-зливу приносив, щоб дати сину поспати. Поспати пару зайвих годин...
(Одинадцять років як вже нема батька. В місцевості де виріс, є повір'я - рідня, котрої нема з нами,  сниться на дощ.)



Із записок пана Бродника

вівторок, 18 грудня 2018 р.

Лист класному керівникові

      Блокпост. Спиною до бетонного блоку на ящику із під БК (боєкомплект) сидів середніх років пан. Він читав листа і був у своєму паралельному світі зовсім далеко від війни. Того листа  я привіз йому  пару годин тому  разом з гостинцями.  Лист  на чотирьох аркушах шкільного зошита від учнів своєму класному керівникові... Так, лист учнів на війну вчителю.

  На трьох аркушах повідомлялося що усі чутки котрі дійшли до нього про їх гріхи то є неправда і наклеп. В кожному абзаці вони майстерно розвіювали ту неправду і наклеп та переконували що ні в чому не винні. Просто хотіли як найкраще, а вийшло як завжди. Що їх старання зовсім незабаром будуть відмічені хорошими оцінками. 

  На останньому четвертому аркуші йшлося про новини  школи нещодавнього минулого і можливі в ближньому майбутньому. Вітання вчителю від усієї школи та персональне вітання від завгоспа.  В листі було написане те, що могли написати учні восьмого класу своєму керівникові, котрий вчив їх любити Україну і пішов її захищати.

  Пройде зовсім небагато часу. Всього три-чотири роки...  Цим дітям і таким як їх класний керівник  будуть розповідати про громадянську війну, розпочату Україною. Про північний братський народ і що винуватий хтось. Що вони такі як оті недолугі  селюки в  серіалах... Що їхня з учителем Україна - це тєріторія вєлікой ...  Та і взагалі тої України не було, бо вона придумана австрійцями й наділена землею моsковитами. А війна..? Яка війна? Та що у вас громадянська?


  Блокпост. Спиною до бетонного блоку на ящику із під БК (боєкомплект) сидів середніх років пан. Він читав листа і був у своєму паралельному світі зовсім далеко від війни. Він тоді ще не підозрював що всього за  декілька років буде те що написано тут в передостанньому абзаці. На жаль таке життя... Для когось ця земля є перш за все Україною. Для когось виключно  розмінною монетою в порятунку чи заробітку статків.