Що таке
історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориков. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з
деяких тупіків і набагато довше, розплачуючись сповна.
Грунт, на котрому стоїть наша історія, повинен лежати в часовому проміжку, який не похитнути і не підірвати. А
історія повинна в ньому пустити
потужне коріння, щоб її не пригнув ніякий вітер з чужої сторони.
В кінці кінців, скільки б не сперечались історики «під яким берегом Дніпра
рухався човен Катерини II», то головними будуть не береги, не човен, і
не сам Дніпро, а Катерина. В історичній науці ми заперечуємо очевидне і
вимагаємо нескінченний перелік умовностей для підтвердження.
Багато країн будують часовий фундамент своєї історії від зворотнього – національної ідеї, котра написана для багатьох поколінь вперед. Рим датований по легенді, Москва по пізній правкі в літопис, Казань по знайденій монеті. Датування в Україні - історикам необхідний "документ з підписом Катерини II і візою Леніна." Ну і обов'язково в контексті власної дисертації.
Багато країн будують часовий фундамент своєї історії від зворотнього – національної ідеї, котра написана для багатьох поколінь вперед. Рим датований по легенді, Москва по пізній правкі в літопис, Казань по знайденій монеті. Датування в Україні - історикам необхідний "документ з підписом Катерини II і візою Леніна." Ну і обов'язково в контексті власної дисертації.
Коли глянути на наші міста - - Запоріжжя ( Протовче10 ст.), Дніпро ( Пересічень 9 ст.), Маріуполь ( Домаха 15 ст.), Миколаїв ( Вітовка 14
ст.), Одеса ( Кочубіїв 15 ст.), Київ ( Київ 5 ст.), Чернігів ( Чернігів 9 ст.),
Львів ( Львів 13 ст.), Луцьк ( Луцьк 11 ст.), Вознесенськ ( Сокілець 15 ст.), Чугуїв
( Шурукань 11 ст.), Олешки ( Олешшя 11 ст.)... І не факт що вони не існували раніше. В них жили люди,
котрі утворили нинішній народ України.
Міста існували, змінюючи назви. Ніякого "Дикого Поля" нам ні Петро, а ні
Катерина не дарували. Та і інших земель ніхто не дарував. А ті "щедрі чужинці" лиш чужинці, що тимчасово попали в нашу історію. Ми тут жили з
доволі давніх часів. Ми повноцінна країна з
своєю історією на усій території. Чому б не взяти такий погляд за основу бачення.
У Бориса Мозолевського в
Геррах заповіт історикам :
“І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обширів сягне —
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?
Бо хто вам майбуття з минулим зв'яже...”
Філософський грунт для
історії повинен лежати в правильному часовому періоді. Непохитному і твердому для України.Бо хто вам майбуття з минулим зв'яже...”
P.S. Може існувати і інше бачення.
Але воно повинно існувати і працювати для наступних поколінь.