Ну звісно, це було не у нашім районі а у сусіднім. Там в одному з КСП на початку 1990-х молодий агроном посіяв десять гектарів гречки. І та гречка вродила аж п’ять центнерів з гектара. Цифра пройшла скрізь у звітах і агроном став відразу “героєм” району''. На нарадах йому діставалась кожного разу за ту гречку. Старі агрономи з інших господарств співчували і повчали – Та у нас вона теж не набагато більше родить. Ми просто сіємо фактично майже вдвічі більше, а потім якусь частину списуємо на стихійне лихо. Виводимо середню врожайність на одинадцять-дванадцять центнерів.
Сказано розумними людьми – зроблено. При плані в двадцять гектар було засіяно сорок. Красувалась гречка того року на славу. Згадали про неї, коли буревій пройшов пагорбами сусіднього господарства. От тільки бухгалтер промахнулась, а агроном недогледів… Списано було з сорока аж тридцять один гектар на стихію, котра зачепила сусіднє господарство.
Скосили гречку … Поділили врожай на десять гектар. Вхопились за серце і тремтячою рукою внесли у звітність сорок один центнер з гектара.
Районне керівництво мішаною літературною і нелітературною мовою розповідало голові КСП і агроному господарства як уже " їдуть до нас європейські фермери переймати передовий досвід ". Так як вони досягли рекордних врожаїв ледь в двадцять центнерів.
Як би там не було, ця історія забудеться, а залишиться в документах сорок один центнер з гектара. І та цифра буде незаперечним фактом.
Ну звісно, це було не у нашім районі а у сусіднім. )))
(Із записок пана Бродника)
Немає коментарів:
Дописати коментар