Діалог

Перші роки 2000-х. Слово «ландшафтний дизайн» зазвучало модно. Бум. Продавалося все, що змогли привезти з-за кордону, знайти в існуючих розплідниках, викопати в чагарнику, на кинутій базі відпочинку, в степу…

Перші садові центри. За пару днів після відкриття одного садового центру спостерігав діалог двох людей. Вони між собою були незнайомі. Я знав обох.

Один з учасників — власник і директор садового центру. Людина з «комерційною жилкою», котра пропрацювала все життя в будівництві, «виросла на асфальті», прочитавши книгу з картинками і пару журналів, стала в одну мить «суперпрофі». Другий учасник років на п’ять був старшим за директора садового центру. Виважена й інтелігентна людина.

Біля майдчика з рослинами директор садового центру емоційно розмахував руками, пояснюючи, якими ці рослини будуть у дорослому віці та якої краси. Безапеляційно відповідав на запитання відвідувача. А питання були суттєві й по темі. Відповіді ж майже нічого спільного з ботанікою, агрохімією і ґрунтознавством не мали. Це були уявлення в невідомій галузі, виголошені незаперечно з посиланням на невідомі джерела і «закордон». За хвилин десять відвідувач уже питань не ставив, тільки слухав. Директор же увірував у те, що говорив, і не зупинявся.

Ще за хвилин п'ятнадцять відвідувач піймав момент, щоб подякувати за таку змістовну лекцію, толерантно попрощався, обіцяючи бути клієнтом. Директор у піднесеному настрої ходив по садовому центру. Задоволено розповідав працівникам про діалог і перемогу в дискусії над необізнаною людиною в питаннях «високого ландшафтного дизайну».

Відвідувачем був колишній міністр сільського господарства. У своїй трудовій біографії він пройшов шлях від агронома до міністра. Свого часу ми вчилися у нього багатьом розумним речам в агрономії.

Не всі клієнти були такими терплячими й толерантними. Особливо після невдалих порад директора садового центру.