Серед
тиші і степу, недалеко від блокпосту, на зеленій траві паслася корова. Круторога пані
мала міцний цеп і повні очі доброти. Її красу, червоної степової породи, можливо в якомусь поколінні, підправив хтось з голштино-фризької породи. Одним словом, вона була повноцінною місцевою степовою красунею.
мала міцний цеп і повні очі доброти. Її красу, червоної степової породи, можливо в якомусь поколінні, підправив хтось з голштино-фризької породи. Одним словом, вона була повноцінною місцевою степовою красунею.
Поклавши руки на бетонні блоки, як школяр
на парту, розглядав господиню, котра вносила в пейзаж степу один позитив. Голос солдата повернув мене з
роздумів на блокпост.
-
Юрію Миколайовичу, ми все розвантажили.
-
Добре. А , що це за корівка?
- З крайньої вулиці, бабуся прив’язує тут. В обід доїть і нам молоко віддає. Комбікорму нам би для Берізки.
-
Ти б ще бронежилет і шолом їй
попросив.
- На тих блоках капітан намалював
її в бронежилеті і шоломі. Каже, вона учасниця
АТО.
Пішов з цікавості до блоків. Там дійсно була
намальована Берізка, нагадуючи вікінга шоломом і рогами. Схожість
зображення, на аматорськім малюнку з оригіналом на випасі, була присутня. Повз мене,
в напрямку корівки, ніс два відра води
худенький солдат років двадцяти. Я зовсім провалився в степ. Навіть дві сороки,
що затіяли суперечку, не могли відволікти мене від спостереження за молодим бійцем і
красунею степу. Коли б не рука на плечі
і голос офіцера, то моя душа нізащо не повернулась би на асфальт, до блоків…
-
Миколайовичу, дякуємо!
-
Та нема за що. Вам дякування люди
передавали.
-
Армія народна.
-
Народ і підтримує армію в
антитерористичній операції.
-
Це не АТО. Це російсько-українська
війна нового зразка.
-
Дурна війна.
-
Що на мирній землі?
-
Пшеницю скоро коситимуть.
Діалог таки перервали сороки, котрі не
на жарт сперечалися між собою, не звертаючи уваги навіть на проїжджаючу повз
блокпост вантажівку.
-
А солдат ваш з таким натхненням порається біля корівки.
- То Сергій. На асфальті виріс, а
тут такий сільський! Поїть її, комбікорм у фермера місцевого випросив і
стільчик бабці зробив, щоб з дому не носила. Говорить, що Берізка як
Батьківщина. Велика, тепла і годує. Сяде коло неї, любить, як вона дихає в
обличчя.
Повз блокпост і військову техніку йшла по
стежині літня жіночка з відерцем.
Берізка, витягнувши голову, вітала її, гукаючи до себе...
!!!!!!+!!!!!!
ВідповістиВидалити++++++
ВідповістиВидалитидякую!
ВідповістиВидалитиБраво!
ВідповістиВидалитиХорошо написано! Но хочется, чтобы война скорее закончилась, чтобы спокойно паслись такие вот коровки и бегали дети. Мне стыдно за страну, где я родился и живу, стыдно за правителей, которые подло ведут войну с Украиной, стыдно за народ, который в истерике своего шовинизма поддерживает это. Верю в Украину и желаю скорейшей победы!
ВідповістиВидалитиДякую! Бажаю, Вам і Вашим побратимам закінчити цю війну як найшвидше і повернутися додому живими і неушкодженими.
ВідповістиВидалитиХороша замальовка, читаю з задоволенням.
ВідповістиВидалитиСпасибо большое! Очень душевный и теплый рассказ. Очень. Дякую!
ВідповістиВидалити