Кружка теплого, на вишневих гілочках, чаю, обійнята
долонями, є вікном у просторі. Вікном, через яке людина миттєво переноситься за
своїми думками в інші краї й часи, шукає відповіді на запитання. Саме у такому
пошуку, на великому скаті, сидів, розмірковуючи над тим, що розділяють ці мішки
з піском? Що привело сюди цих хлопців? За спиною – Дніпровський степ, попереду –
Донецький. І між степів – блокпост, як камінь межовий, водорозділ свідомості.
Хто ж поділив той степ? Де той водорозділ? По мові – ні.
В степу – всі розуміють один одного. Національність – ні. В степах кого тільки
нема! За соціальним станом – теж ні. Он хлопці: ким тільки не працюють! Іван – господар степу, фермер. Стоїть на блокпосту
до кінця тижня. Повернеться в поля. Андрій – заступник голови правління банку. У відпустці. Айпад і
автомат. Олег – учитель.
Директор школи йому всі години поставив у три дні. Решта часу – він тут. Вадим
– вальцювальник на заводі. Завод стоїть. Богдан – студент істфаку. Чи відпустили,
чи гуляє… Історія ж бо твориться сьогодні й тут.
Чого вони стоять? – вони живуть майбутнім! А ті люди, що далі по степах, - здебільшого
живуть минулим. Живуть у Другій світовій. Ні, навіть, у Великій вітчизняній. Воюють
за переконання псевдо-ветеранів. Комусь потрібна їхня свідомість у тому часі…
Так легше управляти. Вони всі – у помсті. По іншому життя не уявляють ані
феодали їхні, ані вони. Страх. У цих, що тут на блокпосту, є страх, що заберуть
майбутнє. Вони самі собі щось метикують, планують, як прожити завтра. А в тих, що
далі, за блокпостом, теж є страх. Страх втратити надію, що їм повинні дати
щастя з барського плеча. Їхня філософія –залежність. Що краще? Воля чи
залежність? …Велика гра на страхові людей. Одні боялись загубити волю, а інші –
гарантовану залежність. Лиш степ розсудить… і життя.
От би той камінь межовий – та й перенести по свідомості людей
десь за Луганськ, по Дон...
Блокпост поміж степів…
Такі короткі нариси - діамантики, в яких фокусується погляд автора на якусь суспільну проблему. Чудово!
ВідповістиВидалитиОбрази часу. Добре, що автор вміє не лише відчути їх, але й передати відчуття присутності читачеві.
ВідповістиВидалитиГоловне, на мою думку, що автор сіє у голові пересічного громадянина зерня свідомості, та надихає замислитись самостійно.
ВідповістиВидалитиНа берегу Каялы
ВідповістиВидалитиС утра до вечера,
С вечера до утра
Звенят мечи о шлемы,
Летит калёная стрела.
Кричат вороны,
Кони ржут,
Трощат копья о щиты –
Сошлись рати славные
Среди половецкой степи.
День бились,
Бились и второй.
На третий, в полдень,
Поникли Игоревы стяги.
Допировали руссы пир.
Упились и кипчаки брагой.
Вот так,
На берегу Каялы
Разъединила братьев брань.
Стелился по земле ковыль;
Подул восточный ветер,
Запах гари
Принес он
В рубежи славян.
_________________________________
На мотив стихотворения Тараса Шевченка «3 передсвіта до вечора» (С.-Петербург, 6 липня 1860 року)
КАЯЛА - Калка, Кальмиус - река (Донецкая обл.).