Щастя

Шлях із Кодака понад Дніпром, повз острів Кодачок до Лоц-Кам’янки. Назустріч мені рухаються двоє велосипедистів. Ще занадто далеко, щоб розгледіти їх детально, але в їхньому русі відчувається щось незвичайне. Зупинився. Пильно вдивлявся в цю незвичність.

Поважно, неспішно, один поряд з одним вони їдуть дорогою. Про що могли говорити люди, так повільно рухаючись? Про життя? Про Дніпро? Про мрії? Одне за одним змінювалися запитання в моїх думках. Щось зачаровувало і не давало почати рух їм назустріч.

Вони наблизилися так, що я вже міг розгледіти їх. Дві людини: одна літнього віку, друга — зрілого. Дві людини на шляху від Лоц-Кам’янки до Кодака. Ось вони порівнялися зі мною. Привіталися і поїхали далі, продовжуючи свою бесіду.

Двоє велосипедистів на вечірній прогулянці. Син років за п’ятдесят і батько за сімдесят.