Менеджер

Постало проблема придбання нового ноутбука для співробітниці компанії. Вирішуючи це питання, ми прибули до крамниці побутової техніки.

Простора зала з стелажами, різноманіття товарів, напівсонні працівники. Поодинокі покупці вибирали товар. Декому з них розповідали продавці-консультанти про неперевершеність праски чи фотоапарата. Дехто сам намагався розібратися в технічних характеристиках товару. На виході з торгової зали охоронник загравав до дівчини на касі. Все підкреслювало велич крамниці.

У цій напівкосмічній невагомості до нас підійшла дівчина з опитувальним листом.

На беджі красувалося: Ілона. Менеджер. Не піднімаючи очей, натреновано посміхнулася.

- Ви вперше в нашій крамниці?

- Ні.

- Ви робили раніше придбання?

- Так.

Вона чітко йшла очима по інструкції опитування, котру тримала на планшетці перед очима.

- Що ви у нас раніше купували?

- Холодильник.

- Ви задоволені?

- Ні.

Нештатна ситуація вивела її зі сонливого стану. Розгублено бігала очима по інструкції. Зібравши весь свій інтелект, зробила імпровізацію на межі своїх можливостей.

- Чому?

Я вирішив познущатися. І з серйозним виразом обличчя продовжив діалог.

- Ваш холодильник вночі надкушує продукти, а вранці звертає на мене.

Дівчина потрапила в такий стан, що в комп’ютері відповідає слову «завис».

За цим дійством із сусіднього відділу спостерігав чоловік років п'ятдесяти. Можливо, то був директор магазину, можливо, його заступник. Не настільки важлива посада, важливий той рівень майстерності, з яким він вийшов із ситуації.

- Шановний пане, то Вам попала модель холодильника, котру збирають в Україні.

Визнаю, його імпровізація була вищою за мою.

Коли ми покидали крамницю, менеджер ще стояла з тим же виразом обличчя і на тому місці, де ми з нею вели діалог. Бідна дівчина була загнана в кут нештатними відповідями клієнта і перебувала в тому ж стані, що вище порівняний зі станом комп’ютера перед перезавантаженням.

Можливо, я даремно так пожартував?