Філософія і економіка

Сплетіння філософії та економіки — це державна політика. Що таке економіка без філософії й що таке філософія без економіки? Одне без іншого існувати не може, або ж стиха жеврітиме на певній території. І не факт, що при такому жеврінні ту територію вдасться зберегти. Державці повинні не тільки дивитися на цифри калькулятора торгової оборудки, а й бачити країну на десятки років наперед. Принаймні — основні напрями.

Все частіше у пресі з’являються заголовки про необхідність збільшити виробництво зерна у 2–3 рази, нагодувати світ, про важливість іноземного капіталу в сільському господарстві та терміновий продаж землі. Читаю і замислююсь: чи корисне в пропонованому обсязі те збільшення виробництва і до чого воно призведе?

Є два чинники збільшення валового виробництва: розширення площі й підвищення врожайності.

Перший чинник. Знищується ефемерна нині сівозміна. Ранні зернові, соняшник та рапс займають більшу частину орної землі. Спеціалізація на кількох монокультурах призведе до надмірної спокуси боротьби за собівартість. Мінімальні затрати пально-мастильних матеріалів на гектар — це не що інше, як застосування широкозахватної техніки. Наслідок — поняття контурної оранки на схилах та інших операцій, які сьогодні виконують дрібні й середні фермери, взагалі зникає. Ерозія ґрунтів. За прикладами ходити далеко не треба: гляньте навесні на руді плями на схилах полів. Вони з кожним роком ростуть і світлішають. Порогів у Дніпрі немає — їх покрив український чорнозем.

При такому підході не витримають конкуренції дрібні, а потім і середні фермери. Вони перетворяться на трактористів у володіннях кількох десятків феодалів. Знищення сільського населення. А як же відтворення населення країни? Не секрет, що перше покоління селян у місті — локомотив індустріалізації. Їхні діти в місті наполовину схожі на перше покоління за професійною ознакою. Внуки мають поважні професії, проте не такі актуальні для руху країни вперед.

При збільшенні врожайності втрачається якість продукції. Усе живе має біологічну межу росту. Тобто 600 г середньодобового приросту свинини — це ще свинина, а два кіло — це вже ніби і не свинина. А продукт типу свинячого м’яса можна отримати і без свиней. І так у всьому тваринництві й рослинництві без винятку. Найкращі вчені голови працювали над підвищенням продуктивності на 5-10% десятиліттями. А тут — відразу нагодуємо весь світ! От тільки світ не дуже намагався нагодувати нас. Одні відбирали, інші — купували відібране збіжжя.

Мине років двадцять… Світ закриє нами певний період і для більшості населення виготовлятиме штучні продукти, схожі на колись реальні. Але тільки схожі — завдяки харчовим добавкам. Продукти типу “Мівіна” і напій “Юпі” (хто пам’ятає) заповнюють ринок.

За ці двадцять років Україна, втративши чорноземи і сільське населення, “спаливши” азотом гумус, отримає змиті до глини поля. Безнадійно в них сіятиме. З останніх сил шукатиме дівчат, котрі можуть народити дітей, і хлопців, котрі ще на щось здатні… Феодали, спакувавши кошти, зникнуть. І не факт, що ті кошти не зникнуть у них — завдяки мудрим світовим економістам.

Уявіть на основі цього, чи Ви таку Україну хочете бачити і чи це буде Україна? І чи ця Україна для нас і наступних поколінь? Згідно з баченням “видатних економістів”, сільського населення передбачається 2-3 млн, населення в містах — більше 20 млн. Враховуючи міграцію дешевої робочої сили зі сходу… Можна багато писати, але домалюйте картину самі. Для кого ця країна і чи такою Ви хочете її бачити?

Може, відновити різних форм власності заготівельну діяльність та переробну промисловість? Завести інвестиції в органічне виробництво. Дати роботу в сільській місцевості. Зберегти інфраструктуру. Ввести стандарти на продукцію. Спробувати завоювати ринок. Вийти на пристойний рівень з якісною сільськогосподарською продукцією. Дуже добре подивитися на спеціалізацію областей.

Хочуть пани за кордоном, щоб їхні жінки народжували по-старинці, а не “пробіркові” дітки були у них? Так це до нас! Ціна наша, і предмету торгу немає. Чужий розум — гарний, а свій — кращий. Не все те економіка, що блищить на перший погляд. Треба заглянути й трішки далі в економіку через філософію.