У
Бога є велика стара торба. Настільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій
торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки,
тронки… І ходить він з тією торбою по хмарах. А коли перестрибує з хмари на
хмару, то з мішка через розірвану латку щось і випаде над селом. Коли впаде
сопілочка - то в селі знатні музики, коли гачки - то рибалки, веретена - то прядильниці…
Коли
Бог проходив над річкою Чаплинкою, з
торби випали пензлики. І впали вони в селищі по березі річки. Серед мальв, волошок, ромашок… Впали біля
куща калини, на котрому виспівували птахи своїх пісень.
З
того часу у тому селищі та навколо нього
почали малювати. Малюють на стінах, полотнах… Розмальовують посуд. Малюють квіти, калину, птахів… І ніяка сила
вже не може зупинити їхнє сонячне малювання.
Немає коментарів:
Дописати коментар