Череп гуцула

Жовтень 2014-го. Звільнене село. Декілька днів, як ми облаштували позиції.

Біля сільради група жителів з проросійськими настроями бажає говорити з командиром блокпоста.

Їхній ватажок, відчуваючи свою перемогу в дискусії, веде колектив з таким же настроєм. Їм не потрібні дискусії, їм не потрібна правда. У них цитати з російських телеканалів і вишкіл у місцевого священника.

Вони не просто так через голову сільради викликали офіцера ЗСУ. Вони готові потай знімати свою «перемогу» на телефони для соціальних мереж.

Ну що ж. Бесіду, "товаріщі", буду модерувати я!

Колектив незадоволених Україною зупинився півмісяцем біля мене. Їхній старший з іронією почав бесіду:

- Здравствуйтє, командір.

- Доброго дня! До мене можна звертатися «Бродник». З яких питань є непорозуміння?

- Ми хотєлі узнать от новой власті...

Я не дав закінчити питання, розуміючи їхній настрій і мету.

- Ви хто?

- Вам нужна моя фамілія?

- Ви місцевий житель?

- Да.

- Ви хто за національністю? - питаю.

- Я русскій, мої предкі з Подмосков'я.

- А чому у вас, вибачте, череп гуцула?

- Што?

- Я маю на увазі антропологію. У вас будова черепа хоч для підручника!

- Што?

- Коли ви станете перед дзеркалом і візьмете книгу з малюнком черепа гуцула, то зрозумієте! Стовідсоткова відповідність!

Колектив «товаріщєй» уже дивився не на мене, а на свого ватажка. І, можливо, дехто вже мітив на його місце, підозрюючи у неправдивій біографії. Ватажок не міг оговтатися. Я добивав по ходу:

- У вас батько з дитячого будинку? (Я знав уже цю інформацію від одного з мешканців села).

- Да. Откуда ви знаєтє?

Колектив «товарищєй» узагалі притих і злякано дивився то на мене, то на свого лідера.

- Що там знати? Діти вбитих бандерівців виховувалися в дитячих будинках. Російська мова, зміна прізвищ, професійна освіта — шахтарська, і — на шахти Кузбасу або Донбасу. Їх більше нікуди й не відправляли.

Лідер проросійськи налаштованого угруповання був розгублений. Ще десять хвилин тому він був вихідцем з Підмосков'я, а не Карпат. Колектив деморалізований, але практично вже з вакансією керівника. Бесіда втратила своє значення. У них у кишені вже лежала перемога над офіцером ЗСУ. Але не склалося...

Не бійтеся з людьми говорити на тій же тональності, з якою вони хочуть говорити з вами! Це приводить їх до тями.

 

P. S. Прошу вибачення в усіх гуцулів за вислів «череп гуцула».