Миттєві словесні фотографії (Україна 3)

    2020 рік. Карантин. В місті закриті зелені зони. Гуляю на краю міста переліском. В одному з ярків контролює на випасі стадо кіз рудий пес. Я уявив його лист.

   З листа Рекса своєму товаришу Пірату:

"... Офіційна версія мого перебування в зеленій зоні - вигул мене козами. А так насправді чесно відпрацьовую свій хліб. Пасу та охороняю кіз. Пильную, на сонечку гріюсь. Кози як кози, підгавкувати треба, а інколи й погавкувати. Так вроді б нічого все. От тільки б ці городяни не гадили ще. А то кожен третій з них еколог, а сміття возять за місто викидати. Гадять і гадять ті городяни...

   З козлом проблема у нас. Один в нашій частині села зостався. По 70 гривен з кіз бере за непалке кохання. Козел одним словом. Привозили були з передмістя городського козла для покращення породи. Такий виявився, що ціни собі не міг скласти. Кози йому не підходили. То відвезли назад. Наш хоч і не дуже путьовий, але за 70 гривень якось справляється...

   З хорошого. Будку мені господар полагодив, не тече тепер ... Висилаю тобі своє фото з козами.

   З повагою Рекс"

P.S. В зміст листа покладений реальний стан речей. І нічого не придумано.

(Старі Чаплі, місто Дніпро.)

--------------------------------------------------------------

    Я маю мрію - зіграти роль в театрі Корифеїв. Нехай без слів. Нехай хоч з півхвилини. Десь там на другому плані хоч тінню.

   Фонтан поряд з театром. Репетирую. Може таки колись півхвилини на підмостках ...
   " Ізложенниї в отвітних річах твоїх резони суть — теє-то як його — для любові ничтожні. Уязвленное частореченною любовію серце, по всім божеським і чоловічеським законам, не взираєть ні на породу, ні на літа, ні на состояніє. Оная любов все — теє-то як його — ровняєть. Рци одно слово: "Люблю вас, пане возний!" — і аз, вишеупом'янутий, виконаю присягу о вірном і вічном союзі з тобою."

(Кропивницький. Біля Театру корифеїв)

---------------------------------------------------------------------

    Світанок над Дніпром. 

     Дика груша як останній захист шматочка історії Степу. Вона чатує залишки кургану ...

(Деріївка. Кропивниччина)

----------------------------------------------------------

      Ці миттєві словесні  фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

Миттєві словесні фотографії (Балкани 2)

   Зупинився перед великим вікном з написом “Frizer ...".  Там за вікном молодий frizer був зайнятий голінням клієнта. Голінням по дорослому – небезпечною (клинковою) бритвою.

    … 70-ті. Хутір на Кропивниччині. Серед двору на споришу табурет до ніжки якого прикріплений пасок для правки бритви. Напроти табурета стілець на спинці котрого дзеркало розміром з книгу. На стільці помазок в маленькій металевій тарілці, мило, одеколон, рушник, коробочка з пастою для правки бритви, ножиці для підстригання вусів та брів. Поряд зі стільцем металева тарілка і великий кухоль теплої води. Ритуал гоління дід починав з правки бритви ... В цей час зупинявся вітер, хмари не закривали сонце котре освітлювало обличчя діда, пес тихо спостерігав і навіть бабця мовчала. І тільки коли дід після гоління закінчував щедро окроплювати одеколоном обличчя натискаючи останній раз гумову грушу двір потихеньку оживав голосами. Після ритуалу гоління можна було діду йти в люди (до кузні, потребкооперації, сільради, їхати в район, ...).

    Мене помітив frizer. На мить він зупинився дивлячись на перехожого біля вікна. Я жестом показав що він чудово працює. Він посміхнувся і продовжив гоління клієнта.

(Джяковиця. Метохія)

--------------------------------------------------------------------

      Він йшов невпевненим кроком розглядаючи й обертаючи паперову карту міста в руках. Інколи підіймав голову, щоб зорієнтуватися і знову уважно дивився в карту. Цього пана туриста ніби машина часу перенесла з сорокарічної давнини 80-х років. 

(Мостар. Боснія і Герцоговина) 

------------------------------------------------------------------

   На замовлення одного пана для свого діда компанія доставила новітній високотехнологічний апарат для отримання ракії. Цей апарат потужністю в 500 літрів  чекав на відвантаження перед дверима складського приміщення.
   Неважко було вгадати діалог діда і внука.
- Внучку, Нікола! Ти тепер до мене частіше будеш приїжджати?
- Діду! Я в Вас тепер житиму!
   Десь на бортовій автівці до дідового села неспішно везли новітній високотехнологічний апарат. За вантажівкою з апаратом їхав дідусь своєю автівкою. А з дворів сіл через котрі їхала ця автоколона з двох машин доносилося: “Внук старому Мілашу купив …”

(Подгориця. Чорногорія)

-----------------------------------------------------------------------

      Ці миттєві  фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

 

Колиска

   2017 рік. Липень. Рубанівське. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

   Стара хатина при церкві. Тепер полагоджена та перебудована настоятелем давала притулок прихожанам з далекої дороги. Спекотного літнього дня і я мандрував до тієї церкви зупинившись в цій хатині. Втік від міста і спеки. Втік до тиші й думок. Втік до тихого мудрого слова.
   Вечір. Читання. В паузі між читанням розглядав стелю. Відклав книгу і як акордеоніст по клавішах пучками пальців почав вивчав під стелею кожний сантиметр балок перекриття у будинку. Балки перекладені, вони не так лежали до ремонту, а можливо навіть деякі з іншої старої оселі. Треба по усій довжині шукати. Десь я все одно знайду. Досліджував на дотик пальців. Шукав і знайшов. На двох балках перекриття місця де вішали колиски. Акуратно зашпакльовані й покриті лаком отвори.
   З чого ті колиски були? З липи чи ясеня? Маленькі човники на котрих пливло в життя покоління наших батьків, дідів і бабусь, прадідів та прабабусь. У ті човники мандрівки в життя хлопчикам клали житній матрацик, а дівчаткам пшеничний. Під подушечкою завжди були запашні трави чебрець чи м’ята. А коли господар чи господарка колиски були відсутні то в ній господарювала лялька-мотанка відганяючи нечисту силу. І не дай Боже ту колиску пусту погойдати …
   Скільки дітей тут у колисках виросли? І які їх долі? Скільки пісень проспівано біля тих колисок і скільки у них снів бачено? 

   "Ой ходить сон коло вікон, …"

P.S. Основна ідея існування московії - знищення у сусідніх народів цих колисок чи хоча б їх “перепрограмування”.

Миттєві словесні фотографії (Україна 2)

   В Яготині є Музей «Флігель Тараса Шевченка».  2018-року вдалося побувати в нім.       

    Коли почав оглядати експозицію то жіночка котра прибирала в флігелі ввічливо запитала чи вперше тут і що може розповісти про Тараса Григоровича та експонати. І практично без паузи почала в шаленому темпі скоромовкою (як актриса Ріна Зелена) розповідь. Це була суперфахова розповідь — біографії персон що на картинах, історія експонатів, образ Тараса Григоровича був розкритий стовідсоткові як у творчості, так і в особистому житті (хто нерівно дихав до нього з панянок і до кого з панянок він нерівно дихав).

     Я ніколи за такий короткий відрізок часу не отримував таку кількість одночасно фахової, захоплючої й цікавезної інформації про Тараса Григоровича. Подякувавши їй, запитав: «Скільки років ви працюєте екскурсоводом в музеї?». На котре отримав від неї миттєву відповідь: "Я прибиральниця".

(Яготин. Музей «Флігель Тараса Шевченка») 

--------------------------------------------------------------

- Мамо, а санаторій, що поряд з Вами, лікує людей?
- Так.
- Допомагає їм тут лікування?
- Приїжджим так. Місцевим ні.

(Кропивниччина. Передмістя Знам'янки.)

----------------------------------------------------------

  Середина 90-х років. Механік садової бригади сусіднього господарства був літнім паном з великим досвідом і людиною котра говорила відразу те що думала.

     Одного разом з ним ми приїхали до сільгосптехніки в обласному центрі. Коли вийшли з автівки нас здивувало нечуване диво реклами - великий банер з зображення культиватора біля котрого стоїть дуже відомий актор.

     Після роздумів всього у декілька секунд я почув від літнього пана (старшого товариша і в професійному плані навіть вчителя) коротке питання-роздум:

- Юрко! Невже цей культиватор такий поганий що для продажу біля нього сфотографували такого відомого актора?

Зізнаюсь. Я в рекламі на такому рівні і нині як мій літній товариш тоді.

( 90- роки. Місто Дніпро. Біля одного з підприємств обласної сільгосптехніки.)

------------------------------------------------------------

Ці миттєві  словесні фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

Миттєві словесні фотографії (Україна 1)

   Дід Степан пів століття рибалив на Лоханському і Звонецькому порогах Дніпра. Бувальщини, легенди, приказки, прикмети ті що він знав  та власні його роздуми заслуговували на найвищу увагу.
   Домовився зі знайомими журналістами часопису про написання матеріалу про нього. За пару тижнів після того, як вони повинні були в нього бути мав з дідом Степаном діалог:
- У Вас історики були?
- Га!
- Журналісти по історії  розпитати повинні Вас були?
- Га!
- Два молодих хлопці з газети  про життя в берегових селах розпитували?
- А…!
- На диктофон Вас писали?
- Писали …! Були ...! Розпитували …! Два…!
- І що Вам не сподобалось що такі характеристики?
- Два…! Надрукували в газеті…! Слова мої, а текст не мій…!

(Між Лоханським і Звонецьким порогами на лівому березі Дніпра є село Діброва)

---------------------------------------------------------------

- Бабусю, ви місцева?
- Ні. Я пришла, заміж вийшла в це село.
- Коли?
 - 60 років тому.
- Так ви місцеві!
- Ні я прийшла в це село.

(Село Стеблянки біля Лебедина на Сумщині)

----------------------------------------------------------------

- Васильовичу! Коренева шийка на правильному рівні, ґрунт ущільнений, …
- Ти знаєш молодий чоловіче яке саме головне словосполучення в реченні “Посадити дерево”?
- Яке?
- В  реченні “Посадити дерево” головне словосполучення “Поливати два роки”.
Ото ж. Головне словосполучення може бути не написаним в реченні,  а прочитуватися в нім.

(В межах міста Дніпро є колишнє село Краснопілля. )

--------------------------------------------------------------------------

    Ці миттєві словесні  фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.

Миттєві словесні фотографії (Балкани 1)

   Він виріс в краю оливок.  Він мріяв вирватися з обійм оливкових гір і стати капітаном далекого плавання. Керувати кораблем перетинаючи моря і можливо навіть океани. Він носив тільник і в шкільному портфелі морський бінокль, мав відмінні оцінки з географії.
     Він не зміг покинути край оливок. Але мрія не покинула його. Він збудував будинок-корабель. І тепер вранці виходить на капітанській місток в морських шортах типу "сімейні", класичній демісезонній майці та капітанському кашкеті. Повільно розглядає  в підзорну трубу дев'ятий вал в морі Оливок.  Котрий чекає на нього і його працю  і котрий своїм врожаєм створює достаток капітана Оливкового моря.

(Албанія. На шляху з Берата до Фієра серед оливкових гір є село Струм) 

----------------------------------------------------------------

   Бачив чоловіка котрий ріс у бабусі й завжди слухав її. Слухав у  дитинстві, юності, молодості. Я переконаний що навіть наречену йому вибрала бабуся.  Серце може промахнутися, а бабуся -ні. ))) 

 ( Хорватія. Плітвіцькі озера)

 

-----------------------------------------------------------------

   Вже декілька раз підстригався в одного майстра. Середніх років, кремезний невеликого зросту чоловік. Я просив коротку стрижку і він за 3-4 хвилини чудово її робив. Модельні стрижки вір робив приблизно вдвічі довше. Рука майстра відчувалася.

   Здається то вже був четвертий візит до нього коли в кінці стрижки я запитав:

- Чи не тримає його батько овець?

   Замість відповіді він дістав свій телефон і продемонстрував відео. На ньому він справно і дуже швидко сам постриг барана.

   Я в нього продовжую  стригтися. Тільки різниця в тому що раніше ті 3-4 хвилини я дихав, а тепер ( після перегляду відео) практично 3-4 хвилини не дихаю.

( Подгориця. Чорногорія)

 

-------------------------------------------------

   Ці миттєві  фотографії були написані в різний час і на різних шляхах. Інколи мить може розповісти дуже багато.