Колиска

   2017 рік. Липень. Рубанівське. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

   Стара хатина при церкві. Тепер полагоджена та перебудована настоятелем давала притулок прихожанам з далекої дороги. Спекотного літнього дня і я мандрував до тієї церкви зупинившись в цій хатині. Втік від міста і спеки. Втік до тиші й думок. Втік до тихого мудрого слова.
   Вечір. Читання. В паузі між читанням розглядав стелю. Відклав книгу і як акордеоніст по клавішах пучками пальців почав вивчав під стелею кожний сантиметр балок перекриття у будинку. Балки перекладені, вони не так лежали до ремонту, а можливо навіть деякі з іншої старої оселі. Треба по усій довжині шукати. Десь я все одно знайду. Досліджував на дотик пальців. Шукав і знайшов. На двох балках перекриття місця де вішали колиски. Акуратно зашпакльовані й покриті лаком отвори.
   З чого ті колиски були? З липи чи ясеня? Маленькі човники на котрих пливло в життя покоління наших батьків, дідів і бабусь, прадідів та прабабусь. У ті човники мандрівки в життя хлопчикам клали житній матрацик, а дівчаткам пшеничний. Під подушечкою завжди були запашні трави чебрець чи м’ята. А коли господар чи господарка колиски були відсутні то в ній господарювала лялька-мотанка відганяючи нечисту силу. І не дай Боже ту колиску пусту погойдати …
   Скільки дітей тут у колисках виросли? І які їх долі? Скільки пісень проспівано біля тих колисок і скільки у них снів бачено? 

   "Ой ходить сон коло вікон, …"

P.S. Основна ідея існування московії - знищення у сусідніх народів цих колисок чи хоча б їх “перепрограмування”.