Селекціонер

 І дівчата, мов на світле свято,

Вийшли – всі в новому, як одна!

Виноград збирати – як співати,

Це ж – як пити небо із ковша!

Тим-то нині весело дівчатам,

І піснями повниться душа.

(Коли збирають виноград.  Дмитро Демерджі)

1986 рік. Крим. Літнього дня Нікітським ботанічним садом йшов молодий чоловік. За півгодини він вийде з ботанічного саду зі сторони моря і підніметься на другий поверх до дверей квартири невеликого будинку. Двері йому відкриє літній професор. Запросить зайти. Пригостить чаєм і цукерками. Молодий чоловік передасть привезений лист професору. Навіть не лист, а шкільний зошит на 24 аркуші списаний і змальований до останнього рядка останньої сторінки. 

Молодий чоловік пив чай, розглядав книги на полицях і дивився як професор Петро Михайлович Грамотенко уважно переглядав зошити. Пенсіонер, колишній завідувач відділу ампелографії Інституту виноградарства і виноробства «Магарач». На пенсії він писав статті в газетах і журналах, підтримував тісний зв'язок з інститутом і виноградарями.

Зошит то був звіт спостережень, пояснень і запитань від Григорія Феодосійовича Тарана. Колишнього викладача Шамівського технікуму, а нині теж пенсіонера і завзятого місцевого селекціонера. Профільна освіта та аспірантура озброїли його знаннями в виноградарстві. Під його керівництвом був закладений і більше два десятиліття функціонував селекційний виноградник при технікумі. Ним була зібрана величезна колекція сортів і гібридів винограду котрі він використовував у селекційній роботі. Колекція розміщувалась як на ділянці  технікуму в чотири гектари, так і своїй присадибній, на присадибних ділянках друзів виноградарів. Особливо Григорій Федосійович переймався темою підвищення стійкості районованих сортів винограду до шкідників і хвороб. Скільки в околицях ближніх сіл  і далі росте винограду до покращення котрого він приклав знання і працю то невідомо, але багато. І передається він з покоління в покоління живцями, прикопаною та укоріненою лозою і навіть щепленням.

За хвилин двадцять читання професор перевів увагу на молодого чоловіка.

- Цікаво, дуже цікаво. Вам ще чаю.

- Ні. Дякую.

- Як Григорій Федосійович і його друзі виноградарі Микола Дмитрович, Леонід Явтухович і Іларіон Карпович, ..? – професор знав імена усіх з ким листувався за географією.

- Та нічого. Стрічають сонце у виноградниках і проводжають його у виноградниках. Явтухович говорить приказкою що від любові до винограду й тин поцілуєш.

- Так і є. Вітання їм. І скажіть що я уважно вичитаю все і відпишуся. Дякую за листа.

2012 рік. На своїй присадибній ділянці чоловік (котрий колись возив листа професору) збирав врожай виноград. Серед кущів різних сортів у його винограднику було два з додатком до назви – “Шамівський”. Сорти над котрими працював Григорій Федосійович.

P.S. Як мало ми зберігаємо пам’ять про людей котрі вчили добру і робили добрі справи для людей.