Селекціонер

 І дівчата, мов на світле свято,

Вийшли – всі в новому, як одна!

Виноград збирати – як співати,

Це ж – як пити небо із ковша!

Тим-то нині весело дівчатам,

І піснями повниться душа.

(Коли збирають виноград.  Дмитро Демерджі)

1986 рік. Крим. Літнього дня Нікітським ботанічним садом йшов молодий чоловік. За пів години він вийде з ботанічного саду з боку моря і підніметься на другий поверх до дверей квартири невеликого будинку. Двері йому відчинить літній професор, запросить зайти, пригостить чаєм і цукерками. Молодий чоловік передасть привезений лист професорові. Навіть не лист, а шкільний зошит на 24 аркуші, списаний і змальований до останнього рядка останньої сторінки.

Молодий чоловік пив чай, розглядав книги на полицях і дивився, як професор Петро Михайлович Грамотенко уважно переглядав зошит. Пенсіонер, колишній завідувач відділу ампелографії Інституту виноградарства і виноробства «Магарач». На пенсії він писав статті в газети і журнали, підтримував тісний зв'язок з інститутом і виноградарями.

Зошит той був звітом спостережень, пояснень і запитань від Григорія Феодосійовича Тарана — колишнього викладача Шамівського технікуму, а нині теж пенсіонера і завзятого місцевого селекціонера. Профільна освіта та аспірантура озброїли його знаннями у виноградарстві. Під його керівництвом був закладений і понад два десятиліття функціонував селекційний виноградник при технікумі. Ним була зібрана величезна колекція сортів і гібридів винограду, котрі він використовував у селекційній роботі. Колекція розміщувалась як на ділянці технікуму в чотири гектари, так і на його присадибній, а також на присадибних ділянках друзів-виноградарів. Особливо Григорій Феодосійович переймався темою підвищення стійкості районованих сортів винограду до шкідників і хвороб. Скільки в околицях ближніх сіл і далі росте винограду, до покращення котрого він доклав знання і працю, — невідомо, але багато. І передається він з покоління в покоління: живцями, прикопаною та укоріненою лозою і навіть щепленням.

За хвилин двадцять читання професор перевів увагу на молодого чоловіка.

-  Цікаво, дуже цікаво. Вам ще чаю?

-  Ні, дякую.

- Як Григорій Феодосійович і його друзі-виноградарі Микола Дмитрович, Леонід Явтухович і Іларіон Карпович?.. — професор знав імена усіх, з ким листувався, за географією.

- Та нічого. Стрічають сонце у виноградниках і проводжають його у виноградниках. Явтухович говорить приказкою, що від любові до винограду й тин поцілуєш.

- Так і є. Вітання їм. І скажіть, що я уважно вичитаю все і відпишуся. Дякую за листа.

2012 рік. На своїй присадибній ділянці чоловік (котрий колись возив листа професору) збирав урожай винограду. Серед кущів різних сортів у його винограднику було два з додатком до назви — “Шамівський”. Сорти, над котрими працював Григорій Феодосійович.

 

P.S. Як мало ми зберігаємо пам’ять про людей, котрі вчили добра і робили добрі справи для людей.