У житті буває все. Так воно влаштоване. А коли в нього
втручається Амур зі своїми стрілами… сюжети можуть стати непередбачуваними.
1960-ті роки. Криворівня. У тому карпатському селі жив собі
агроном. Вік ставив перед ним мету завести сім’ю. Для цієї справи він мав дах
над головою та обживане господарство. Серед того достатку була і ділянка
сінокосу під лісом. Одним словом, матеріальна база для створення родини вже
була готова.
І що ж, варто було придивитися, яку молоду незаміжню панянку
обрати у своєму селі, чи в Жаб’є, або Ясеневі? А можливо, приглянути якусь
подолянку? Але він задивився на дружину лісника. Почав викликати у неї почуття.
Та так докликався, що відбив дружину у чоловіка. Можливо, Амур був лінивим і
так вцілив у серця. Можливо, сталося якось інакше. Таке трапляється поза межами
свідомості.
Залишився лісник без дружини. А хіба буває розбите кохання
без помсти? Та ще й у селі? І помста відбулася. Відбулася в найкращих
українських традиціях, без відтермінування. Причому виключно ботанічним
методом.
Коли агроном приїхав оглянути свою ділянку сінокосу, то це
вже був не сінокіс. Це був ліс. Чіткий прямокутник був засаджений молодими
саджанцями. А висаджений ліс — то святе! Хто ж його троне?
І залишився агроном із чужою дружиною та лісом на своєму
сінокосі.
(Історія
повідана отцем Іваном Рибаруком, настоятелем храму в Криворівні.)
Немає коментарів:
Дописати коментар